к-38970/10-с Про скасування рішення щодо виключення Державного акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" з державного реєстру банків - 23.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Національного банку України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом до Національного банку України про скасування рішення від 15.04.2008 №123 про виключення Державного акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" з державного реєстру банків та зобов'язання поновити Державному акціонерному спеціалізованому імпортно-експортному банку України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" в державному реєстрі банків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на момент прийняття Національним банком України рішення від 15.04.2008 №123, яким ліквідовано ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК", ліквідатором ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" не розглянуто вимоги ВАТ "Ощадбанк" на загальну суму 28941402,13 грн., що заявлено останнім у порядку, передбаченому Законом "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , а також здійснювалось провадження в господарських справах про стягнення з ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" заборгованості та про зобов'язання ліквідатора ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" акцептувати кредиторські вимоги ВАТ "Ощадбанк". При цьому, позивач вказує на те, що законом не передбачена можливість ліквідувати банк при наявності нерозглянутих ліквідатором та судом вимог кредиторів, а також законом не передбачено процесуального правонаступництва у випадку ліквідації банку, що є підставою для припинення провадження в всіх судових справах, стороною в яких був ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК", після виключення його з Державного реєстру банків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 15.04.2008 №123 виключено Державно-акціонерний спеціалізований імпортно-експортний банк України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" з Державного реєстру банків; Департаменту реєстрації та ліцензування банків доручено здійснити запис про виключення банку з Державного реєстру банків.

Процедуру ліквідації Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" ініційовано Національним банком України згідно з постановою Правління Національного банку України від 25.07.2003 №314 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" (м. Київ)".

Вважаючи, що рішенням Національного банку України від 15.04.2008 №123 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача як кредитора банку та учасника господарських справ, участь у яких також бере Державно-акціонерний спеціалізований імпортно-експортний банк України "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК", відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" обрано судовий порядок захисту, на його думку, порушених прав та оспорюваних інтересів.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з правомірності рішення Національного банку України від 15.04.2008 №123 як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а також з недоведеності з боку позивача факту порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу 6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №369 (z0845-01) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процедура ліквідації банку має бути завершена в строк, визначений частинами тринадцятою і чотирнадцятою статті 88 Закону "Про банки і банківську діяльність". Правління Національного банку України має право прийняти рішення про продовження процедури ліквідації банку, зокрема, якщо:

а) наслідком завершення ліквідації банку будуть значні втрати для вкладників та інших кредиторів банку;

б) спроби ліквідатора продати активи виявилися невдалими і немає юридичної особи, що відповідає вимогам глави 15 цього розділу, якій за договором ці активи можуть бути передані в управління.

Відповідно до статті 88 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії. Національний банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років.

Як встановлено судами попередній інстанцій, постановою Правління Національного банку України від 28.07.2006 №284 "Про заходи щодо подальшого здійснення процедури ліквідації Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України «УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК"(м. Київ)" процедуру ліквідації банку як такого, що не є системноутворюючим, продовжено до 29.07.2007.

Згідно із статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором від 19.12.2007 №1 непродані (нереалізовані) активи, що залишилися на час закінчення строку ліквідації ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК", передано в управління ТОВ КБ "Місто Банк" для продовження погашення заборгованості кредиторам ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК".

Додатково, судами попередніх інстанцій вказано, що рішення від 15.04.2008 №123 прийнято, у тому числі, на підставі доповідної записки Департаменту припинення діяльності банків від 14.04.2008 №44-208/501; рішення Комісії Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 15.02.2008р. № 08042 "Про затвердження ліквідаційного балансу ДАСІЕБУ «УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК"; висновку Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області про роботу ліквідатора ДАСІЕБУ "УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК" від 05.03.2008 №09-304/5331.

З урахуванням викладеного колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Національного банку України від 15.04.2008 №123 як такого, що прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законами України.

Одночасно з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині необґрунтованості посилання позивача на наявність підстав для скасування рішення відповідача від 15.04.2008 №123 у зв'язку з тим, що на момент прийняття вказаного рішення залишились нерозглянутими ліквідатором вимоги ВАТ "Ощадбанк" на загальну суму 28 941 402,13 грн., заявлені останнім в порядку, передбаченому Законом "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , та щодо яких здійснювалось провадження в господарських справах. Так, положеннями Закону "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) завершення процедури ліквідації банку не ставиться в залежність від розгляду відповідних судових справ за участю банку, що ліквідується.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено, у зв'язку з чим колегія суддів вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року -без змін.