Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції Заводського району міста Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

у справі № 24/338/07-АП-3/555/07-АП-24/40/08-АП-5/269/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіко»

до Державної податкової інспекції Заводського району міста Запоріжжя

про визнання рішення нечинним та протиправним, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твіко»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції Заводського району міста Запоріжжя (далі -відповідач) про визнання протиправним та нечинним рішення ДПІ Заводського району м. Запоріжжя від 06 грудня 2006 року № 0000188801/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 грудня 2006 року № 0000188801/0, прийняте ДПІ Заводського району м. Запоріжжя. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Твіко»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року постанову Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ Заводського району м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ Заводського району м. Запоріжжя провела виїзну планову перевірку ТОВ «Твіко»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1524/23-30256229 від 24 листопада 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 2.11, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , яке полягало у безпідставній виплаті грошових коштів у сумі 20493,00 грн. згідно договору № 205, укладеному 11 травня 2005 року з ТОВ «Норд», яке визнане банкрутом та ліквідоване згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 15 липня 2004 року у справі № 19/49 та виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 05 травня 2005 року.

06 грудня 2006 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ Заводського району м. Запоріжжя прийняла рішення № 0000188801/0, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (436/95) застосувала до ТОВ «Твіко»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20493,00 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом було пропущено строк застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарський санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатом проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року податковим органом було прийнято рішення від 06 грудня 2006 року № 0000188801/0, яким позивачу на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»визначено суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 20493,00 грн. Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій стало порушення товариством вимог пунктів 2.11, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , яке полягало у безпідставній виплаті грошових коштів у сумі 20493,00 грн.

За своєю суттю передбачені статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (436/95) штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (436-15)

Статтею 239 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірн6их правовідносин) передбачено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Частиною 1 статті 241 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірн6их правовідносин) визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірн6их правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюване рішення ДПІ Заводського району м. Запоріжжя № 0000188801/0 прийняте на підставі акта перевірки від 24 листопада 2006 фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року. Разом з цим, факт порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , встановлений перевіркою, мав місце у травні 2005 року.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав пропуску податковим органом строку застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарський санкцій, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ Заводського району м. Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Заводського району міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.