Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року

у справі № 2-а-18237/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зигзаг удачі -Україна»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зигзаг удачі -Україна»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач) про визнання незаконним та скасування повністю рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 26 вересня 2008 року № 0003902311/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5090,00 грн., прийнятого на підставі акта перевірки № 0213/16/31/23/33527154 від 15 вересня 2008 року (№20110526/2310 від 26 вересня 2008 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 26 вересня 2008 року № 0003902311/0.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

15 вересня 2008 року ДПА у Полтавській області провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці -грального залу, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 50/12, що належить суб'єкту господарської діяльності -ТОВ «Зигзаг удачі -Україна», за результатами якої було складено акт № 0213/16/31/23/33527154 від 15 вересня 2008 року (зареєстрований у Дергачівській МДПІ Харківської області від 26 вересня 2008 року за №20110526/2310).

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

26 вересня 2008 року Дергачівська МДПІ Харківської області прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003902311/0, яким на підставі пунктів 1, 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Зигзаг удачі -Україна»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5090,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що надання права на гру відбувається без участі представника позивача, гральний автомат виступає як суб'єкт надання цього права, але не може самостійно заповнювати розрахункові книжки, а оператор (обслуговуючий персонал) не може впливати на процес надання послуги й виключений з нього, що також підтверджується висновком спеціаліста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 10717 від 25 листопада 2005 року. У зв'язку з автономністю процесу надання вказаним гральним автоматом послуги без допомоги оператора, розрахункові книжки в силу пункту 13 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не застосовуються. Також судові рішення мотивовані відсутністю нормативної бази щодо ведення книг обліку розрахункових операцій при використанні гральних автоматів станом на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок їх використання у своїй господарській діяльності при застосуванні гральних автоматів.

Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій та видавати розрахунковий документ встановленої форми.

Статтею 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що терміни переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України

Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 (121-2001-п) «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів до 31 грудня 2006 року.

Абзацом 1 статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 (121-2001-п) «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 (v0430225-08) «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Таким чином, з вищевикладеного випливає, що держава виконала взятий на себе обов'язок щодо забезпечення переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, перевірку господарської одиниці, яка належить позивачу, було проведено 15 вересня 2008 року, тобто після включення вищезазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій має місце.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.