колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області, третя особа - управління Державного казначейства України у м. Ясинувата про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року,

В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) . Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася не в повному розмірі. Просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області у виплаті щорічної разової грошової допомоги в розмірі, установленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ; стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005 -2008 роки в розмірі 9 856,00 грн.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) . Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену суму щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) за 2007 рік в розмірі 2552,00 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., всього -5569,00 грн. В задоволенні позовних вимог за 2005, 2006 роки відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області задоволено частково. Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2008 року змінено. Абзац 2 резолютивної частини постанови суду першої інстанції викладено у новій редакції. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 невиплачені суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки згідно вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в розмірі 5587,42 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у 2005, 2006 роках позивач отримав щорічну разову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) у розмірі 270 грн. щороку з врахуванням обмежень, встановлених статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»відповідно.

Закони України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки були чинними протягом зазначених років та Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , не визнавались. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, оскільки ці закони були прийняті пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції у 2007 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу у розмірі 350 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що встановлювали обмеження щодо виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , визнані неконституційними та втратили чинність.

Підпунктом «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , здійснюється у розмірі 300 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки, виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) -положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , а положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) -з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) , які відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.

Суд першої інстанції в ухваленому рішенні встановив, що позивачу щорічна разова грошова допомога за 2007 рік була виплачена відповідачем 20 квітня 2007 року в розмірі 300 грн. та за 2008 рік -до 22 травня 2008 року в розмірі 350 грн., тобто до постановлення рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) , а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки не було.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що виплата зазначеної допомоги відповідачем до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) не позбавляє права позивача отримати та не звільняє відповідача від обов»язку виплатити цю допомогу у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є помилковим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року скасувати.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2008 року змінити. В частині задоволення позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області, третя особа -управління Державного казначейства України у м. Ясинувата про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки зазначену постанову скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області, третя особа -управління Державного казначейства України у м. Ясинувата про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки відмовити.

В решті постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.