Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Мілдент" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 по справі № 5/101 (22-а-10954/08) за позовом Приватного підприємства "Мілдент" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Підприємство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення від 18.04.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі (з уточненням) позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фахівцями податкової інспекції проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання, у ході якої встановлено порушення позивачем вимог пп. 2.6 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) .

Порушення, яке з позиції контролюючого органу полягає у невідображенні в касовій книзі прибуткових касових ордерів № № 268, 269 на суму 3 706,00 грн., відображено в акті перевірки від 05.04.2007, на підставі якого прийнято спірне рішення про застосування до позивача адміністративно -господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 18 530,00 грн.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

У розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до суб'єкта господарювання адміністративно - господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність застосування фінансових санкцій до позивача, оскільки порушення скоєні позивачем 14.02.2004, а штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано 18.04.2007, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але судами порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мілдент" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 по справі № 5/101 (22-а-10954/08) скасувати.

Позов Приватного підприємства "Мілдент" задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.