Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Конюшка К.В.

Леонтович К.Г.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»до Управління Пенсійного фонду України в ленінському районі м. Харкова, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківський області про скасування рішень, -

В січні 2011 року Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури»(далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в ленінському районі м. Харкова, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківський області про скасування рішень УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №№631, 632, 633, 634, 635, 636, 637, 638, 639, 640, 641, 643, 644, 645, 646, 647, 648, 649, 650, 651, 652, 653 від 18.11.2010 року та рішення Головного УПФУ в Харківській області №16265-07/20 від 15.12.2010 року про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням строків нарахування штрафних санкцій та пені, що суперечить ст. 250 Господарського кодексу України, дія якого на думку позивача розповсюджується на відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в позові, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фінансові санкцій та нарахування пені застосовано до позивача у межах наданих органу Пенсійного фонду України повноважень, обґрунтовано, з додержанням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

По справі встановлено, що Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Харкові. 23.11.2010р. Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури" отримало від УПФУ в Ленінському районі м. Харкова рішення №631-653 від 18.11.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Вважаючи рішення УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №631-653 від 18.11.2010 року винесеним всупереч чинному законодавству, позивач подав скаргу до ГУ УПФУ в Харківській області. Рішенням ГУ УПФУ в Харківській області №16265-07/20 від 15.12.2010 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №631-653 від 18.11.2010 року - без змін.28.12.2010 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на рішення УПФУ в Ленінському районі м. Харкова №631-653 від 18.11.2010 року та на рішення ГУ УПФУ в Харківській області №16265-07/20 від 15.12.2010 року. Рішенням Пенсійного фонду України від 18.01.2011р. №819/09-10 оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховані за рішеннями №№631-653 фінансові санкції та пеня були застосовані Управлінням до Підприємства у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно нарахованих внесків за грудень 2007 року, січень - грудень 2008 року, січень-липень 2009 року. Суми штрафних санкцій розраховані із застосуванням 10% своєчасно несплачених сум страхових внесків. Пеня розрахована за кожний день прострочення платежу в розмірі 0,1% своєчасно несплачених сум.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону N 1058-IV"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV (1058-15) ) встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) рішення органу ПФУ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку. Оскільки строки стягнення не є предметом регулювання Закону N 1058-IV (1058-15) , то частину п'ятнадцяту статті 106 цього Закону в контексті положень частини чотирнадцятої цієї ж статті треба розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й на прийняття рішення органом ПФУ про їх застосування.

Отже, висновок апеляційного суду про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у спорах цієї категорії, висловленій у постанові від 25 червня 2011 року (N 21-146а11).

Згідно п.п. 9.3.2 п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1 (z0064-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (z0064-04) , розрахунок санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку платника, при цьому складається рішення за формою 14.

Право застосування до платників страхових внесків фінансових санкцій, передбачено ст. 64 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а їх розмір визначено у п.2 ч.9 ст.106 цього ж Закону, вимоги якої дотримано відповідачем.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про правомірність здійсненого відповідачем нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені на підставі фактичних даних картки особового рахунку позивача щодо фактичної дати сплати (зарахування) заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 224, 222, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237- 239 КАС України.