Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства облспоживспілки «Будгоспторг»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року

у справі № 2-а-11892/08

за позовом Підприємства облспоживспілки «Будгоспторг»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Підприємство облспоживспілки «Будгоспторг»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 05 червня 2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 05 червня 2008 року в частині включення до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 2005 -2006 роки витрат на перевезення вантажів в розмірі 11 724,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняття нового рішення -про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Підприємства облспоживспілки «Будгоспторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2790/23-1/0175033356/0110 від 26 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 05 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 307,00 грн. (5 538,00 грн. -основний платіж, 2 769,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з перевезення вантажів в розмірі 11 724,00 грн., які надавались приватними підприємцями, без наявності товарно-транспортних накладних, а також вартості інформаційних послуг в розмірі 11 834,00 грн., наданих засновником -Житомирською обласною спілкою споживчих товариств, з огляду на їх непідтвердження належним чином оформленими актами виконаних робіт.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність віднесення вартості транспортних послуг до складу валових витрат підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів та належним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність включення позивачем вартості інформаційних послуг до складу валових витрат, оскільки, як встановлено судами, акти прийому-передачі зазначених послуг складено з порушенням пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , та частини 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах приймання-передачі інформаційних послуг наявне посилання на договір від 03 січня 2005 року, проте фактично договір про надання інформаційних послуг укладено 23 березня 2005 року. Крім того, в зазначених актах приймання-передачі не зазначено за який період надавались послуги, зміст та обсяги виконаних робіт, а також їх вимірники.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Підприємства облспоживспілки «Будгоспторг» відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .