Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року

у справі № 2-а-2921/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (далі -позивач) до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення № 0000322341/0 від 19 травня 2008 року визнано нечинним в повному обсязі з моменту його прийняття. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Свиспан Лімітед»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Свиспан Лімітед»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, липень 2007 року, за результатами якої складено акт № 440/23-32358806 від 13 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322341/0 від 19 травня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 259 418,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 570,34 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія»укладено договори № УПК/ТС-07 від 01 січня 2007 року на поставку деревини дров'яної, балансів, тріски технологічної, тріски технологічної з відходів фанерного виробництва та № УПК/ФС-07 від 01 січня 2007 року на поставку фансировини.

Разом з тим, ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія» виробником зазначеної продукції не є, а виступає посередником, постачальниками якого, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кано-Миколаїв»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь».

В свою чергу, постачальниками ТОВ «Кано-Миколаїв» та ТОВ «Інгрід-Південь»є Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантика Україна»та Приватне підприємство «Експомет».

При цьому, під час проведення перевірки встановлено, що Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Атлантика Україна»анульовано 23 лютого 2007 року, а в періоді, охопленому перевіркою, підприємство звітувало про відсутність оподатковуваних поставок та податок на додану вартість до бюджету не вносило.

В свою чергу, ПП «Експомет»з березня по липень 2007 року звітувало про відсутність оподатковуваних поставок, а з серпня 2007 року звітності до податкової інспекції за місцем реєстрації не подавало.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Свиспан Лімітед»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що чинне не час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачає обов'язку або права платника податків контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість або сплату податку на додану вартість до бюджету своїми контрагентами по ланцюгу постачання.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .