Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівКобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 червня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі -ГУ ПФУ) в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними,

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії. Позивач зазначив, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю і, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на доплату в розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) , просив стягнути заборгованість по доплаті в сумі 14844,00 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 червня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області та стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 грудня 2008 року по 30 листопада 2009 року в сумі 15032,00 грн.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Житомирській області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не враховано вимоги законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (835-17) та постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) м Овруч Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати (стаття 39).

Згідно із підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) від 28 грудня 2007 № 107-VI внесені зміни до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини першу та другу якої замінено однією частиною такого змісту «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Зміни, внесені підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України у 2009 році таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягали застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу УПФУ в Лугинському районі Житомирської області щомісяця виплачувалася передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

З огляду на зазначені норми законів, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат за період з 01 грудня 2008 року по 30 листопада 2009 року згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, доплата виплачується органами Пенсійного фонду України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 червня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.