Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 26 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року, -

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Зазначала, що з жовтня 2005 року їй було призначено пенсію державного службовця. Проте при обчисленні та призначенні пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва не було враховано винагороду за вислугу років у розмірі 20%, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) , яку вона отримувала під час її роботи в органах податкової служби, а було враховано лише надбавку за вислугу років в розмірі 20 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, передбачену Законом України ««Про державну службу» (3723-12) . Просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва щодо невключення при призначенні та перерахунку пенсії державного службовця 20 % винагороди за вислугу років та зобов'язати відповідача з дня призначення пенсії перерахувати розмір пенсії, включивши в розрахунок пенсії винагороду за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 26 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове -про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до її заяви про призначення пенсії в жовтні 2005 року була призначена пенсія за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» (3723-12) .

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суди дійшли висновку про те, що винагорода за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, яку позивач отримувала під час проходження служби в органі податкової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», не є складовою заробітної плати, а тому не може бути врахована при призначенні та перерахунку пенсії.

Висновок судів є передчасним з таких підстав.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії»від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) встановлено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови (у пункті 1 постанови зазначений Закон України "Про державну службу" (3723-12) ), враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) затверджено Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, відповідно до положень якого винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби залежно від стажу роботи і обчислюється у відсотках, виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Винагорода за вислугу років враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства.

Абзацом 3 зазначеної постанови встановлено, що витрати на виплату винагороди за вислугу років здійснювати у межах фонду оплати праці передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України.

Таким чином, винагорода за вислугу років, встановлена посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України, враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.

Стаття 33 Закону України «Про державну службу» визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, а тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував винагороду (надбавку) за вислугу років у розмірі 20% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (спеціальне звання), то зазначений розмір цієї винагороди (надбавки) повинен бути врахований і при обчисленні пенсії державного службовця.

При новому розгляді справи судам слід з'ясувати яка саме надбавка за вислугу років, за Законом України «Про державну службу» (3723-12) чи передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) , якою затверджено Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, виплачувалася ОСОБА_1 під час проходження служби.

З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а при постановленні судових рішень недотримані вимоги ст. 159 КАС України щодо законності і обгрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м.Києва від 26 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.