Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотриманих коштів

за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року,-

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2007 рік утворилася заборгованість, яку просив стягнути.

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотриманої компенсації на неповнолітню дитину за 2007 рік - ОСОБА_3, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2007 рік утворилася заборгованість, яку просив стягнути.

Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження для спільного розгляду

Постановою Коропського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1, ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, ОСОБА_3 -щомісячної виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) . Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області провести перерахунок ОСОБА_1, ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, ОСОБА_3 -щомісячної виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) та забезпечити їх виплату.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2007 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 і прийнято в цій частині нову -про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у позові. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячну виплату у розмірі 50% мінімальної заробітної плати відповідно до ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку у 2007 році сплачено у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судами також встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи дитиною, а тому має право на щомісячні виплати, передбачені пунктом 6 статті 30 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сплачувалася в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При виплаті позивачам щорічної допомоги на оздоровлення управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постановою від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) .

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином у 2007 році до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Та обставина, що зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) втратила чинність з 09 липня 2007 року, з дня ухвалення рішення про це Конституційного Суду України, дає підстави для застосування зазначених положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» лише після 09 липня 2007 року, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії у часі.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій дату фактичної виплати позивачам допомоги на оздоровлення за 2007 рік не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 6 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що потерпілим дітям та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема:

щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на відповідний період виплати.

Крім того, суди помилково розглянули справу за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в одному провадженні, оскільки позовні вимоги носять індивідуальний характер і мають розглядатися окремо.

З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а при постановленні судових рішень недотримані вимоги ст. 159 КАС України щодо законності і обгрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.