Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1314 про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року, -

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що, всупереч вимогам ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, з 11.03.2000р. по день звільнення зі служби не забезпечувався продовольчим пайком. Просив стягнути з відповідача компенсацію за неотриманий продовольчий пайок у розмірі 6013,10 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій й прийняти нове -про задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу до 18.08.2003р. і у період з 11.03.2000р. по день звільнення не отримував продовольчий пайок або грошову компенсацію замість нього.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за продовольчий пайок не порушують вимог чинного законодавства.

Такий висновок суду відповідає вимогам норм матеріального права, встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 статті 9 цього Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ (2011-12) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" від 12 березня 1996 року №316 (316-96-п) .

Дію частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Відповідно до положень зазначеного Закону військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них. Право на отримання речового майна під час проходження служби за військовослужбовцями збережено, військовослужбовці були позбавлені лише права, за їх бажанням, під час проходження військової служби, на отримання грошової компенсації замість речового майна.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації"№426 (426-2002-п) , яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Отже, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період до 11 березня 2000 року, а тому висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.