Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року,-

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що у грудні 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) , однак при її обчисленні порушені вимоги статті 43 вказаного Закону. Просив зобов'язати відповідачів провести нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування ОСОБА_1 пенсію з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби, враховуючи його оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством та провести відповідний перерахунок згідно довідки про грошове забезпечення від 14.02.2007р. №57, починаючи з 01.12.2006р. -часу звільнення з військової служби.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, прийняте відповідно до закону і скасоване помилково.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що 30.11.2006р. ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за п.п. «а»п.65 та п.п. «б»п.67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. З 01.12.2006р. Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) , з урахуванням вимог статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до якої до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні пенсії відповідачі мали керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захист у військовослужбовців» (3591-15) від 04 квітня 2006 року, а не нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) .

Такий висновок суду відповідає вимогам норм матеріального права, встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.92 № 2262-ХІІ, у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію частини 3 статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зупинено на 2006 рік.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV (далі - Закон № 3235-ІV (3235-15) ) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІV (3591-15) внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) , зокрема змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що набрала чинності 29.04.2006р., законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону (2262-12) , Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (2262-12) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) .

Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІV (3591-15) не містять застережень щодо зупинення дії статті 1-1 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29.04.2006 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІV (3591-15) , яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»№ 3235-ІV втратили чинність, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок пенсії за вислугу років позивачеві у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» з моменту її призначення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що пенсія позивачу правомірно нарахована у відповідності до вимог статті 40 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік.

Відповідно до вимог статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

За вказаних обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене відповідно до закону, залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року скасувати, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.