Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення недоотриманих сум вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Дрогобицького, міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення 9000 грн. вихідної допомоги, невиплаченої при звільнені з органів внутрішніх справ, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Дрогобицького, міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 8996,69 грн. вихідної допомоги, 14803,85 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 238 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави. У задоволенні решти позову відмволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року постанову Постановою Дрогобицького, міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2008 року змінено. Постановлено: «виключити з резолютивної частини постанови покликання про стягнення з відповідача в дохід держави 238 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю (322-08) і стягнули на користь позивача 14803,85 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника відділу-начальника штабу Дрогобицького міського відділу ГУМВС. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 05.12.2007р. №470 о/с позивача було звільнення у відставку, з 10.12.2007р., на підставі п.п. «б»п.65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. При звільненні зі служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 згідно довідки відповідача невиплачено в повному обсязі вихідну допомогу в сумі 8996,69 грн.

Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, правильно стягнув з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача невиплачену при звільненні суму вихідної допомоги.

Правильним є і висновок судів про те, що не підлягає задоволенню вимога позивача по відшкодування моральної шкоди, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини не передбачено відшкодування моральної шкоди, та позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди бездіяльністю відповідача.

Однак, суд першої інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки КЗпП України (322-08) не регулює правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ, а спеціальні закони, положення та інструкції не передбачають стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Суд апеляційної інстанції також на це уваги не звернув і помилку суду першої інстанції не виправив.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної в частині цих вимог і ухвалює в цій частині нове судове рішення -про відмову у позові. В решті судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 225, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Дрогобицького, міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 14803,85 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати і прийняти в цій частині нову постанову -про відмову у позові.

У решті судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.