Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009

у справі № 2-а-3362/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеонора»

до 1.Державної податкової адміністрації у Одеській області

2.Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про визнання недійсним рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеонора»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Елеонора») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Одеській області (далі по тексту -відповідач 1, ДПА у Одеській області), Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі по тексту -відповідач 2, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання недійсним рішення від 29.10.2007 №0000271003 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59800,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 №0000271003 на суму штрафних санкцій 59 800, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 1 було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктів господарювання, за результатами якої було складено акт перевірки від 18.07.2007 №0003732-23-7017.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, підприємством проведено розрахунки за надані послуги без застосування РРО на суму 363,65 грн. та при проведенні розрахунків не забезпечена відповідність сум готівкових коштів в місці проведення розрахунків даним денного звіту РРО на суму 12289,35 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 1 було прийняте рішення від 29.10.2007 №0000271003, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63264,25 грн.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно додатку до акту перевірки - опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків встановлена наявність готівкових коштів в сумі 12682,00 грн. Данні денного звіту РРО на час проведення перевірки складає 29,00 грн. Таким чином, відповідач 1 прийшов до висновку, що різниця складає не оприбутковані через РРО готівкові кошти від здійснення реалізації товарів та послуг.

Судами зазначено, що вказана позиція відповідача 1 не підтверджується іншими доказами, які були надані в ході офіційного дослідження обставин справи та приєднані до матеріалів справи. Згідно пояснень позивача та фотографії №1 місце, де зберігались готівкові кошти та були виявлені податківцями, є місцем зберігання, як готівкових коштів від проведення реалізації товарів та послуг, так й готівкових коштів каси підприємства TOB «Елеонора».

Згідно договору займу від 18.10.2007 TOB «Елеонора»отримало в займи від засновника підприємства ОСОБА_2 готівкові кошти в розмірі 11960,00 грн. та згідно прибуткового касового ордеру підприємства від 18.10.2007 №447 оприбуткувало ці кошти у касі підприємства. Згідно даних касової книги підприємства TOB «Елеонора»відобразило в ній факт оприбуткування цих коштів на аркуші №32. В подальшому ці кошти повинні були бути використані для придбання за готівку згідно умов договору від 17.10.2007 №ШИ-171007 у ФОП ОСОБА_3 кондиціонеру, який був отриманий позивачем згідно накладної від 18.10.2007 №18/01/-1 та товарного чеку від 19.10.2007 №18/10-1.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти в розмірі 11960,00 грн. не були коштами від реалізації товарів та послуг, а були найомними коштами, що були оприбутковані та зберігались у касі підприємства у відповідності до п. 1.2 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні,

затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637 (z0040-05) .

Судами також встановлено, що згідно відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2008 та наданих ним постанов суду вбачається, що посадова особа TOB «Елеонора»ОСОБА_4., на яку складений адміністративний протокол за результатами проведення перевірки взагалі не притягувалась до адміністративної відповідальності, а посадова особа TOB «Елеонора»ОСОБА_5. постановою суду від 14.12.2007 по справі №3-30513/07 була притягнена до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 КпАП України за здійснення нею порушення взагалі за іншою адресою, яка не має жодного відношення до місця проведення перевірки 18.10.2007.

Отже, суди вірно зазначили, що при оформлені результатів перевірки позивача відповідач 1 допустив включення до акту перевірки дані щодо невідповідності готівкових коштів в місці проведення розрахунків на суму 11960,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем частково із-за відсутності встановлених законом підстав, а тому є частково протиправним та безпідставним. Суди вірно скасували його тільки в зазначеній вище частині, а в інший частині відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки судами не встановлено протиправності прийнятого рішення, так як факт невидачі розрахункового документу на суму 363,65 грн. та невідповідності коштів на місці проведення розрахунків в сумі 693,00 грн. не оскаржуються позивачем та доведений відповідними доказами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .