колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року,

В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради здійснювало виплату цієї допомоги в твердих сумах (в 2006 - 2008 роках по 90 грн. щороку). Позивач просив визнати протиправними дії відповідача; зобов'язати відповідача перерахувати щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 -2008 роки та виплатити недоплачену суму допомоги у розмірі 5410 грн.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірах, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 3965 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради було залишено без задоволення, а постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року -без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1. Позивачу з 30 листопада 2004 року встановлена ІІІ група інвалідності, а з 1 грудня 2007 року - ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради від 4 листопада 2008 року щорічна допомога на оздоровлення за 2006, 2007 роки була виплачена позивачу в розмірі 90 грн., за 2008 рік -в розмірі 120 грн.

Згідно з положенням абзаців 2, 3 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІ групи та ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти та чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 62 вказаного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону (796-12) провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 120 грн., інвалідам ІІІ групи -90 грн., що не відповідав розміру, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (796-12) , здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої на 2006 -2008 роки визначався законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців 2 -7 частини 1, частини 3, абзаців 2 -7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік.

Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзаців 2 - 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 -7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи приведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про неправомірність виплати позивачу коштів на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) , та про наявність законних підстав для виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірах, визначених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте при цьому суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки тій обставині, що кошти на оздоровлення на 2007 та 2008 роки були виплачені позивачу 27 березня 2007 року та 14 березня 2008 року відповідно, про що свідчить досліджена судами довідка відповідача (а.с.14). З наведеного вбачається, що спірні правовідносини мали місце між сторонами саме в березні 2007 року та в березні 2008 року, тобто до постановлення Рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) .

Та обставина, що пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратив чинність з 9 липня 2007 року, а підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) - з 22 травня 2008 року, тобто з днів ухвалення рішень про це Конституційного Суду України, дає підстави для застосування зазначених положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» лише після 9 липня 2007 року та після 22 травня 2008 року, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії у часі.

Суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначених норм Закону (796-12) , тому після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплачених позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення за вказані роки.

Станом на дату виплати позивачу коштів на оздоровлення в частині визначення розмірів цих коштів чинними були лише положення постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) , на підставі яких і були проведені відповідні виплати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року скасувати.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року змінити. В частині задоволення позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки зазначену постанову скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення в цій частині відмовити.

В решті постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.