Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 року по справі № 13/304 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та рішення, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2008 року №0001164120/0 та від 22.07.2008 року №0001364120/1 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ, та рішення від 17.07.2008 року №8112/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги в частині незадоволених вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 року у даній справі визнані протиправними та скасовані оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. В задоволенні іншої частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення якої податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.1, пп.7.2.6, пп.7.4.5, пп.7.5.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: платником занижено податкові зобов'язання на суму 421906,31грн. та завищено податковий кредит на суму 1081722,71 грн.

На підставі виявленого порушення відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 08.05.2008 року №0001164120/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання по ПДВ на суму 997949,99 грн., з яких: 665299,99 грн. за основним платежем та 332650 грн. по штрафним санкціям.

За результатами процедури адміністративного оскарження платником даного податкового повідомлення-рішення, податковий орган 17.07.2008 року виніс рішення №8112/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги та 22.07.2008 року податкове повідомлення-рішення №0001364120/1 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 891062,99 грн. (594041,99 грн. за основним платежем та 297021,00 грн. по штрафним санкціям).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 року по справі №13/304 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 18.05.2012 р.

Суддя Г.К. Голубєва