к/9991/80878/11-с Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб - 15.05.2012 Прийняття

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва про визнання дій щодо призначення та проведення перевірки дотримання ним вимог діючого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0001921701/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року у даній справі позов задоволено у повному обсязі з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті невиїзної документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року складено акт від 06 грудня 2010 року №9299/17-100-2622515115, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п 8.1.3 п. 8.1 ст. 8. п.п. 9.6.1, 9.6.2, 9.6.6 п. 9.6 ст. 9, абз. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-IV (889-15) ), внаслідок чого, останнім, на думку податкового органу, занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3340432,5 грн. За змістом акту перевірки, суть порушення полягало у перекрученні податкової звітності та несплаті суми податкового зобов'язання з зазначеного податку у 2008 році при продажу позивачем ТОВ "Компанія "Бізнескапітал" інвестиційного активу (50% частка статутного фонду ТОВ "Цунамі-Юг").

В результаті відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0001921701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму у 3340432,5 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції. Законом України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (у відповідній редакції) покладено податкові органи певні функції, у зв'язку з чим визначено коло їхніх прав та обов'язків для реалізації наданих повноважень. Згідно з п.1 ст. 11 вказаного Закону податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними та фізичними особами, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори.

При цьому зазначений Закон (509-12) не визначає порядок призначення та проведення документальних невиїзних перевірок, але органи державної податкової служби під час проведення зазначених перевірок користуються Регламентом (п.8.2) адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 09.02.06р. №62 (v0062225-06) , де встановлено, що документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методичної помилки платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах. пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також у випадках заявленого відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

При цьому наявність певної процедури якої повинні додержуватися контролюючі суб'єкти владних повноважень є гарантією захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судами встановлено, що вищезазначеним Регламентом та чинним податковим законодавством не було передбачено тих підстав, які фактично слугували причиною проведення перевірки у рамках спірних правовідносин.

Згідно підпункту 9.6.1 ст. 9 Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

В якості порушення відповідачем в акті було зазначено, що позивач не вів такого обліку. Разом з тим, судами встановлено, що відповідач під час проведення перевірки не витребував у позивача відомостей щодо ведення обліку операцій з інвестиційними активами та не перевіряв ведення позивачем зазначеного обліку.

На думку відповідача, позивач також порушив положення підпункту 9.6.2 того ж Закону (889-15) , який визначає порядок розрахунку інвестиційного прибутку, який розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп.9.6.4 цього пункту.

Згідно з пп. 9.6.6 Закону № 889-IV (889-15) до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

При цьому в пп. 9.6.9 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV передбачено, що платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом. Інших вказівок на виконання функцій податкового агента при оподаткуванні інвестиційного прибутку пункт 9.6 не містить.

Пунктом 17.2 ст. 17 того ж Закону передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України -податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих. чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету. - платник податку, отримувач таких доходів:

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами. - такий платник податку.

З огляду на таке колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність застосування відповідачем положень пп. "б" п. 17 ст. 17 Закону, оскільки доходи позивача мають джерело походження з України (п.п. "а"). У зв'язку з чим відповідальність за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку несе саме податковий агент, а не отримувач таких доходів.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення. інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) . Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. За вищевказаними ознаками, як обґрунтовано встановлено судами, позивач не є податковим агентом, та при цьому не є професійним торговцем на ринку цінних паперів.

При цьому судами обґрунтовано було взято до уваги, що угодою між позивачем та ТОВ "Компанія "Бізнескапітал" від 14.10.2009 року договір купівлі-продажу частки у статистичному капіталі ТОВ "Цунамі-Юг" від 29.01.2008 року, укладений між позивачем та ТОВ "Компанія "Бізнескапітал" було розірвано, корпоративні права було повернуто позивачу, а останній розрахувався з покупцем земельними ділянками, які належали йому на праві власності, що підтверджується відповідними первинними документами, доданими до матеріалів справи.

Крім того, згідно висновку спеціаліста відділу економічно та товарознавчої експертизи ДНДЕКІД МВС України (м. Київ) № 19/15-96 від 09.11.2010 року операція з продажу корпоративних прав фізичною особою ОСОБА_3 ТОВ "Компанія "Бізнескапітал", з врахуванням подальшого розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та проведенням розрахунків з повернення сторін за договором у первісний стан не є об'єктом оподаткування по податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб від операції з купівлі-продажу корпоративних прав фізичною особою ОСОБА_3 ТОВ "Компанія "Бізнескапітал" з врахуванням подальшого розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та проведенням розрахунків з поверненням сторін у первісний стан не підлягає обчисленню та сплаті фізичною особою ОСОБА_3.

Такі ж саме висновки були зроблені експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.05.2011 року №19/15-6.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року по справі № 2а-96/11/1470 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.