Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року по справі № 2а-1478/10/0870 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2010 року №0000120806/0 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2010 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову апеляційного суду було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого завищено податковий кредит підприємства на загальну суму 425 000,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що на виконання умов договору від 28.02.2009 року та від 15.12.2008 року, позивачеві було надані інформаційно-консультативні послуги на загальну суму 2 125 000,00 грн. Під час проведення перевірки не встановлено зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача. Крім цього, СДПІ зроблено висновок про не підтвердження позивачем понесених витрат по оплаті інформаційно-консультативних послуг та вказано на те, що акти виконаних робіт, враховуючи приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не можуть бути визнані первинними документом, оскільки в них не відображено зміст та обсяг господарських операцій.

На підставі вказаних висновків прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким донараховано суму податкового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 439 676,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 274 661,00 грн.

Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував неправомірністю віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості інформаційно-консультаційних послуг, до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача та з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (по слуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, запити позивача до виконавця про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповіді та письмові консультації виконавця.

Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду, що інформаційно-консультаційні послуги, які становлять предмет вищевказаних договорів та які були надані виконавцем у повному обсязі, призначалися для використання їх у господарській діяльності позивача, оскільки стосуються організації та ведення господарської діяльності позивача, яка безумовно потребує юридичних, фінансово-економічних знань, відповідних навичок та знань у сфері планування та виконання бюджету підприємства, інформаційної та економічної безпеки.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2009 року у справі №17/162/09 про стягнення заборгованості за договором, встановлено факт господарських зобов'язань, а саме надання протягом 2008 року дочірньому підприємству «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»інформаційних послуг і ці господарські зобов'язання були оформлені договором про надання послуг від 15.12.2008 року. Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт надання таких послуг, що стало підставою для стягнення заборгованості за цим договором.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року по справі № 2а-1478/10/0870 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 18.05.2012 р.

Суддя Г.К. Голубєва