Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 14 жовтня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі № А18/298-08/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Моторс»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним рішення, -

Постановою Господарського суду Київської області від 14 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Моторс» (далі -позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинним рішення № 0000522345/0 від 03 вересня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мега-Моторс»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Васильківська ОДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 14 жовтня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації у Київській області проведено перевірку ТОВ «Мега-Моторс»щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 100017022306 від 19 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000522345/0 від 03 вересня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 599 965,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв'язку з незастосуванням реєстратора розрахункових операцій та невидачею відповідних розрахункових документів встановленої форми при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 119 993,00 грн. за період з 12 червня 2007 року по 19 липня 2007 року.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та рядом фізичних осіб укладено договори купівлі-продажу автомобіля, відповідно до умов яких покупець здійснює попередню оплату частини вартості автомобіля безпосередньо після підписання договору, а остаточний розрахунок проводиться після прибуття транспортного засобу на склад.

На виконання умов вказаних договорів, від покупців надходила попередня оплата за автомобілі у безготівковій формі до каси відділення банку.

В подальшому покупці згідно з їх письмовими заявами відмовились від виконання умов вищевказаних договорів, повної вартості автомобілів не сплачували, транспортні засоби не отримували (акти прийому-передачі не складались, рахунки-фактури не виписувались, відповідно право власності на автомобілі до покупців не переходило), а також вимагали повернення сплаченої попередньої оплати.

В свою чергу, позивачем відповідно до видаткових касових ордерів здійснено повернення готівкових коштів покупцям через касу підприємства без проведення відповідних сум через реєстратор розрахункових операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з абзацом 4 статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) , передбачено, що безготівкові розрахунки -це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно з пунктом 2.5 Положення (z0040-05) , якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Пунктом 3.1 Положення (z0040-05) передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.7 Положення (z0040-05) приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального, права дійшли вірного висновку, що, оскільки, отримання товару та перехід права власності на нього, або повернення товару не відбувалось, а попередня оплата за автомобілі проводилась в безготівковій формі через касу банку, то операції з повернення готівкових коштів в даному випадку не повинні проводитись через реєстратор розрахункових операцій з огляду на те, що вони не є розрахунковими операціями в розумінні статті 2 Закону № 265/95-ВР.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити, а постанову Господарського суду Київської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .