к-23167/09-с Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - 15.05.2012 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 00000241701/0 від 13 лютого 2007 року, № 00000241701/1 від 14 березня 2007 року та першої податкової вимоги № 1/246 від 13 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення № 00000241701/0 від 13 лютого 2007 року, № 00000241701/1 від 14 березня 2007 року та першу податкову вимогу № 1/246 від 13 квітня 2007 року на суму податкового зобов'язання в розмірі 4 604,75 грн., в тому числі 3 069,83 грн. основного платежу та 1 534,92 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства СПД-ФО ОСОБА_3 за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 195/17-1-20-НОМЕР_1 від 05 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000241701/0 від 13 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 839,00 грн. (3 226,00 грн. -основний платіж, 1 613,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000241701/1 від 14 березня 2007 року та винесено першу податкову вимогу № 1/246 від 13 квітня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), оскільки, відповідно до наданих звітів суб'єкта малого підприємства -фізичної особи -платника єдиного податку за 2005 рік встановлено заниження обсягу виручки позивачем на суму в розмірі 18 419,00 грн., а також встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту за травень 2005 року суми податку на додану вартість в розмірі 156,76 грн., непідтвердженої належним чином оформленою податковою накладною.

Крім того, встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_3 статті 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ № 727/98) у зв'язку з невключенням до складу виручки у 2005 році суми в розмірі 18 419,00 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 (727/98) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи № 145/07 від 19 червня 2008 року, грошові кошти в розмірі 18 320,00 грн. надійшли на поточні рахунки позивача не від покупця (замовника), а самостійно внесені СПД-ФО ОСОБА_3 для проведення безготівкових розрахунків з постачальниками товарів, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в даному випадку податкові зобов'язання із сплати податку на додану вартість до бюджету не виникають.

В свою чергу, суму в розмірі 99,00 грн., яка надійшла на поточний рахунок позивача як виручка від реалізації запчастин Державному підприємству Національній акціонерній компанії «Надра України»(«Кримгеологія»), відображено СПД-ФО ОСОБА_3 в податковому обліку в повному обсязі.

Що стосується порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, то позивачем, як встановлено судами, факт віднесення до складу податкового кредиту за травень 2005 року суми податку на додану вартість в розмірі 156,76 грн., непідтвердженої належним чином оформленою податковою накладною, не оспорювався.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .