Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_2 та заступника прокурора міста Севастополя в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арбат ЛТД" до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі начальника відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу УМВС України в м. Севастополі, треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_4, служба у справах дітей Ленінської РДА районного відділу УМВС України в м. Севастополі, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Арбат ЛТД" звернулось до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі начальника відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу УМВС України в м. Севастополі, треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_4, служба у справах дітей Ленінської РДА районного відділу УМВС України в м. Севастополі, в якому просить суд визнати протиправними дії по реєстрації обліку місця проживання та відмови у скасування реєстрації малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати зняти з реєстрації малолітнього ОСОБА_3 за вказаною адресою.

Позовні вимоги мотивованим тим, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі протиправно, в порушення статті 29 Цивільного кодексу України, за наявності факту втрати ОСОБА_2, батьком малолітнього ОСОБА_3, права користування житловим приміщенням та зняття його з реєстраційного обліку, відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, позов задоволено частково; визнано дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі начальника відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу в частині відмови зняття з реєстраційного обліку місця проживання малолітнього ОСОБА_3 незаконними; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі в особі начальника відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу зняти з реєстраційного обліку місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_2 та заступник прокурора міста Севастополя, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 23.07.2008, яке набрало законної сили 09.10.2008, ОСОБА_2 на підставі статті 107 Житлового кодексу України втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 у місті Севастополі з 2000 року, тобто з часу його вибуття у інше постійне місце проживання. Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що ОСОБА_2 вибув із вказаної квартири для проживання зі своєю сім'єю у трикімнатній квартирі АДРЕСА_3, яка була придбана на ім'я його дружини ОСОБА_4 в період їх шлюбу.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 17.11.2008, яке набрало законної сили 09.04.2009, ОСОБА_2 виселений з квартири АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арбат ЛТД" від 19.05.2009 про зняття з реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_3, відповідачем 05.06.2009 знято з реєстраційного обліку місце проживання ОСОБА_2, в той же час, у знятті з реєстраційного обліку місця проживання малолітнього ОСОБА_3 відповідачем відмовлено.

Суди попередній інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, із посиланням на положення частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, згідно з якими місцем проживання особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання його батьків або одного з них, з ким вона проживає, виходили з протиправності відмови Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі у знятті з реєстраційного обліку місця проживання малолітнього ОСОБА_3 Так, вказуючи на факт зняття з реєстраційного обліку 05.06.2009 місця проживання батька дитини -ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій вказали на протиправність відмови відповідача у знятті з реєстраційного обліку малолітнього ОСОБА_3 як такого, вільний вибір місця проживання якого обмежений відповідно до статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", та який є залежним від свого батька -ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вільний вибір місця проживання обмежується зокрема щодо осіб, які не досягли 16-річного віку.

За змістом частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання його батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.07.2008 місце проживання малолітнього ОСОБА_3 визначено з його батьком.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що 05.06.2009 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арбат ЛТД" знято з реєстраційного обліку місце проживання батька неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі у знятті з реєстраційного обліку малолітнього ОСОБА_3 як такого, місце проживання якого визначено з батьком.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційні скарги ОСОБА_2 та заступника прокурора міста Севастополя в інтересах малолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.