к-25933/10-с Про визнання нечинним та скасування рішення щодо застосування економічних санкцій - 10.05.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної інспекції з контрою за цінами в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування економічних санкцій,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної інспекції з контрою за цінами в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 18.03.2009 №49.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною інспекцією з контрою за цінами в Луганській області протиправно, всупереч положенням статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення", необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.03.2009, прийнято рішення від 18.03.2009 №49, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за порушення державної дисципліни цін застосовано економічні санкції у розмірі 1735,11 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведено планову перевірку магазину №48 фізичної особи підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки від 13.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порядку формування, встановлення та застосування тарифів, а саме: у період з 01.03.2009 по 12.03.2009 допущено реалізацію окремих видів продовольчих товарів (борошна, макаронних виробів, крупи за асортиментом, варених ковбасних виробів, яловичини, м'яса птиці, цукру, молока, сметани, олії соняшникової) за роздрібними цінами, сформованими із застосуванням торговельних надбавок понад установлені граничні розміри, в результаті чого суб'єктом господарювання порушено вимоги розпорядження голови Луганської облдержадміністрації від 08.11.2007 №1411, із змінами, внесеними розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації від 21.11.2007 №1469 та від 14.11.2008 №1557.

На підставі акту перевірки від 13.03.2009 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення від 18.03.2009 №49, яким до позивача за порушення державної дисципліни цін на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»застосовано економічні санкції у розмірі 1735,11 грн., з яких: 1156,74 грн. -сума штрафу; 578,37 грн. -вилучення необґрунтовано одержаної виручки.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з правомірності рішення від 18.03.2009 №49 як такого що прийнято Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на висновках щодо доведеності з боку Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області наявності факту порушення з боку позивача державної дисципліни цін, а також необґрунтованості твердження позивача щодо непоширення на неї як на фізичну особу-підприємця положень Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 (1819-2000-п) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, основним завданням Держцінінспекції є, зокрема, організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 №298/519 (z1047-01) , дія цієї Інструкції (z1047-01) поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За змістом пунктів 5, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (1819-2000-п) державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині необґрунтованості тверджень позивача щодо відсутності у Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області функцій контролю дотримання законодавства про державну дисципліну цін позивачем як фізичною особою-підприємцем та прийняття рішень за результатами такого контролю.

Згідно з пунктами 1.4, 1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (z1047-01) підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, дослідженні під час судового розгляду справи, встановлено факт необґрунтованого одержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виручки в результаті порушення нею порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які врегульовано розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації від 08.11.2007 №1411, із змінами, внесеними розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації від 21.11.2007 №1469 та від 14.11.2008 №1557.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 18.03.2009 №49.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року -без змін.