к-22050/10-с Про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій - 10.05.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій,

Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 994 918,22 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" всупереч положенням пункту 2 розділу ХV "Перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (z0064-04) , не відшкодовано у добровільному порядку фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року, позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 252 348,01 грн.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 252 348,01 грн., та суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходили з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі не доведено наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у заявленому позивачем розмірі.

Зазначена позиція судів ґрунтується, у тому числі, на висновку судово-економічної експертизи від 27.08.2009 №388, яким встановлено, що станом на 01.01.2009 сума платежів, що підлягала до сплати відкритим акціонерним товариством "Тернопільський комбайновий завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод", по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 складала 741 120,82 грн., в той час як по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 у відповідача існувала переплата в сумі 310 365,05 грн. Так, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 27.08.2009 №388 загальна сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України по картках особового рахунку по всіх платежах станом на 01.01.2009 з урахуванням постанови Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2007, постанови Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2008 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2008 складає 252 348,01 грн.

Із посиланням на висновок судово-економічної експертизи від 27.08.2009 №388, а також зважаючи на те, відповідачем не заперечувалась наявність заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 252 348,01 грн., суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 252 348,01 грн.

Колегія суддів погоджується вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (1788-12) .

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1788-12) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1788-12) .

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 27.08.2009 №388 станом на 01.01.2009 сума платежів, що підлягала до сплати відкритим акціонерним товариством "Тернопільський комбайновий завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод", по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 складала 741 120,82 грн., в той час як по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 у відповідача існувала переплата в сумі 310 365,05 грн.; загальна сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України по картках особового рахунку з урахуванням постанови Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2007, постанови Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2008 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2008 станом на 01.01.2009 складає 252 348,01 грн.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, дослідженні під час судового розгляду справи, встановлено наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський комбайновий завод" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 252 348,01 грн. та вказано на неврахування органом Пенсійного фонду України при розрахунку наявної заборгованості постанови Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2007, постанови Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2008 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2008, якими встановлювались обставини, що мають значення для справи та які є такими, що набрали законної сили.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року -без змін.