Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Мороз В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-1870/3355/11 за позовом контрольно-ревізійного управління в Сумській області до дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" про зобов’язання вчинити певні дії, -

У травні 2011 року контрольно-ревізійне управління в Сумській області звернулося в суд з позовом до дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд", в якому просило зобов'язати відповідача виконати лист-вимогу № 05-14/8015 від 20.12.2010 р., а саме: провести донарахування та виплатити працівникам дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" черговим, черговим гуртожитку та сторожам, на загальну суму 760 грн.; провести донарахування та виплати працівникам дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" за відпускні та компенсацію за невикористані відпустки на загальну суму 360 грн.; відкоригувати по бухгалтерському обліку первісну вартість навчальної майстерні на суму 87 933 грн.; відкоригувати по бухгалтерському обліку зайво нараховану амортизацію на суму 4 156,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної ревізії відповідача було встановлено низку порушень, зокрема, порушення вимог ст.97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України "Про оплату праці", п.3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (100-95-п) , п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. (z0288-00) , та пред'явлена відповідна вимога про проведення донарахувань та виплат, корегування сум по бухгалтерському обліку.

Оскільки, дана вимога не виконана, позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо її виконання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дочірнє підприємство "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Контрольно-ревізійного управління в Сумській області у період з 29.09.2010 р. по 29.11.2010 р. проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" за період з 01.01.2007 р. по 31.08.2010 р.

За наслідками перевірки складений акт від 03.12.2010 р. №05-08/07, згідно висновків якого виявлені порушення фінансової дисципліни.

На підставі висновків ревізії позивачем пред'явлена вимога №05-14/8015 від 20.12.2010 р. про усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань, а саме: п.2.5 провести донарахування та виплатити працівникам Центру, а саме черговим Центру, черговим гуртожитку та сторожам за період з 01.01.2007 року по 31.08.2010 року доплати на загальну суму 11 350, 79 грн.; п.2.8 провести донарахування та виплати працівникам Центру за відпускні та компенсацію за невикористані відпустки на загальну суму 5 037,90 грн.; п.2.12 відкоригувати по бухгалтерському обліку Центру первісну вартість навчальної майстерні на суму 87 933 грн.; п.2.13 відкоригувати по бухгалтерському обліку Центру зайво нараховану амортизацію на суму 4 156,99 грн.

Дана вимога відповідачем оскаржена не була, та на момент розгляду справи не виконана, що є порушенням вимог ч.2 ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", відповідно до якої законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами суб’єктів, що ревізуються чи перевіряються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вийшов за межі наданих законом повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-яких доказів потреби у здійсненні капітального ремонту будівлі навчальної майстерні, а також того, що проведений ремонт мав вищезазначені ознаки саме капітального ремонту, відповідачем суду не надані.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 10 ст. 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби надане право звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідач визнав позов в частині зобов'язання виконати п.п. 2.5 та 2.8 листа-вимоги № 05-14/8015 від 20.12.2010 р. щодо проведення донарахування та виплати доплати черговим, черговим гуртожитку та сторожам, на загальну суму 11 350, 79 грн. та проведення донарахування та виплати працівникам за відпускні та компенсацію за невикористані відпустки на загальну суму 5 037,90 грн., зазначивши, що всі донарахування та виплати проведені у повному обсязі.

Викладені у п.п. 2.12 та 2.13 вимоги щодо необхідності коригування у бухгалтерському обліку первісної вартості навчальної майстерні на суму 87 933 грн. та зайво нарахованої амортизації на суму 4156,99 грн. ґрунтуються на висновках органу контрольно-ревізійної служби про порушення відповідачем п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", і затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. (z0288-00) та п.32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2004 р. (v0561201-03) (далі - Методичні рекомендації).

При цьому позивач зазначає, що витрати в сумі 87 933 грн. були безпідставно віднесені відповідачем на збільшення первісної вартості будівлі навчальної майстерні, оскільки проведений ремонт був не капітальним, а поточним, і його вартість необхідно було віднести до складу витрат. Це в свою чергу призвело до безпідставного нарахування амортизації на суму збільшення.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (z0288-00) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Водночас, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (z0288-00) встановлює, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Розділ 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів (v0561201-03) визначає порядок обліку ремонту та поліпшення основних засобів.

Так, відповідно до п.29 Методичних рекомендацій (v0561201-03) рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент.

У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкту основних засобів і списанням заміненого об'єкту.

Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Згідно п. 30 та 31 Методичних рекомендацій (v0561201-03) витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Відповідно до п. 32 Методичних рекомендацій (v0561201-03) витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, для віднесення суми витрат на здійснений ремонт будівлі на збільшення її первісної вартості, необхідно встановити характер та ознаки проведених ремонтних робіт як такі, що спрямовані на підвищення її техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція).

Будь-яких доказів потреби у здійсненні капітального ремонту будівлі навчальної майстерні, а також того, що проведений ремонт мав вищезазначені ознаки саме капітального ремонту, відповідачем суду не представлено.

Надані відповідачем в якості доказів копії договорів оренди приміщень будівлі навчальної майстерні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки зазначені договори не надають можливість визначити обсяг виконаних ремонтно-будівельних робіт, а також нагальну потребу в їх виконанні. Крім цього, факт того, що їх укладенню сприяв саме проведений ремонт будівлі, позивачем не доведений.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати лист-вимогу № 05-14/8015 від 20.12.2010 р.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський навчальний центр" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.