к-22027/10-с Про стягнення заборгованості з бюджетного (експортного) відшкодування податку на додану вартість - 10.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Першого заступника прокурора Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010

у справі № 2-а-993/07

за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко Торгове агентство»

до 1.Державної податкової інспекції у м. Житомирі

2. Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області

за участю Прокуратури Житомирської області

про стягнення заборгованості

Дочірньє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»(далі по тексту -позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту -відповідач 1, ДПІ у м. Житомирі), Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (далі по тексту -відповідач 2, ГУ ДКУ у Житомирській області), за участю Прокуратури Житомирської області про стягнення заборгованості по бюджетному (експортному) відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за вересень, листопад та грудень 2004 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010, позов задоволено.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000532304/66881 від 21.09.2005 позивачу відповідно до підпунктів «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за квітень-грудень 2004 року на 815433,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки №1332/23-2 від 21.09.2005 «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДП «Євроголд Індестріз Лтд»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство» з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість станом на 19.05.2005», згідно висновку якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Зокрема, за висновком перевіряючих, у позивача на час проведення перевірки були відсутні підтвердження, що підприємствами-постачальниками утриманий та внесений до бюджету податок на додану вартість.

На цій підставі контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість згідно декларацій за вересень, листопад та грудень 2004 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом квітня-грудня 2004 року позивачем були здійснені операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «МД груп».

Отримана продукція була оприбуткована позивачем, сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2004 року.

Позивачем належним чином були оформлені та подані до ДПІ у м. Житомирі податкові декларації з ПДВ за квітень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2004 року, в яких були визначені суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Судами також встановлено, що під час перевірки контролюючий орган не надав будь-яких зауважень щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем.

Відповідачем не заперечується сам факт отримання позивачем продукції від ТОВ «МД груп», проведення з ними розрахунків.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище норми не ставлять у залежність право на відшкодування податку на додану вартість від його фактичної сплати до бюджету постачальниками.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено документально, та суми податку на додану вартість сплачено позивачем у ціні товару, тому висновок про задоволення позову є вірним.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів дня подання такого розрахунку.

На виконання даної норми Закону (168/97-ВР) позивачем були надані до податкового органу розрахунок експортного відшкодування за кожен місяць, разом з передбаченими законодавством документами.

Згідно з пунктом 8.6 статті 8 цього ж Закону бюджетне (експортне) відшкодування повинно надаватися протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування. Проте, як встановлено судами, відповідачем експортне відшкодування в сумі 627380,00 грн. надано не було.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилався податковий орган, визначає, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .