Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2009

у справі № 2-а-2118/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат»(далі по тексту -позивач, ВАТ «Ніжинський жиркомбінат») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі по тексту -відповідач, Ніжинська ОДПІ Чернігівської області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.03.2006 №0000412301/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої ВАТ «Ніжинський жиркомбінат»за грудень 2005 року, слугував висновок Ніжинської ОДПІ, викладений в акті перевірки від 27.02.2006 №198/01-221/23-00373942, про порушення товариством підпунктів 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 173842,54 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.03.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 12 місяців 2005 року на 173842,54 грн.

Згідно з доводами податкового органу причиною завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень місяць 2005 року стало, включення позивачем до рядка № 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року»суми податку за податковими накладними, які були виписані у вересні, жовтні 2005 року, а фактично оплачені у листопаді 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Отже, законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли в одержувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів, у зв'язку з цим при заповненні рядку 3 додатку 3 до декларації з податку на додану вартість платник податків також може врахувати і погашення кредиторської заборгованості постачальникам за попередні періоди.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що дії відповідача стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування, не ґрунтуються на законі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційна скарга Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова