Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року

у справі №2а-4231/08/6/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»(надалі -ВАТ «Нижньогірський»)

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим №0000531500/0 від 02.10.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Нижньогірський»з питань встановлених системою автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відхилень по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за липень 2008р., про що складено акт №1282/15-02/00412978 від 25.09.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, встановлено, що у липні 2008р. в декларацію з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) по реалізації продукції, товарів (робот, послуг) власного виробництва, не включена у податкове зобов'язання сума ПДВ 81666,64грн. а також встановлено не включення до складу податкового кредиту суми ПДВ - 17958,20 грн. Отже, в декларації з податку на додану вартість по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва за липень 2008р. занижена чиста сума зобов'язань з ПДВ на суму 63708,44грн. (податкове зобов'язання 81666,64грн., податковий кредит 17958,20грн. = 63708,44грн.). Крім того, в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку акумуляції і використання засобів, що нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками ПДВ, по операціям продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. (271-99-п) ВАТ «Нижньогірський»перерахувало суму ПДВ на окремий рахунок з ПДВ у сумі 63708,44грн., яка зарахована по даному акту перевірки. Таким чином, сума ПДВ, отримана за результатами діяльності по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва в сумі 63708,44грн., не перерахована на окремий рахунок і вважається як використана не по цільовому призначенню і підлягає стягненню в державний бюджет у безперечному порядку.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000531500/0 від 02.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 63708,44грн.

Так, перевіркою встановлено, не включення у податкове зобов'язання з ПДВ у липні 2008р. суми ПДВ - 81666,64грн. по ТОВ «Агро-лідер»(реалізація зернових культур): податкова накладна №237 від 03.07.2008р. на суму ПДВ-16666,66грн., накладна №260 від 06.07.2008р. на суму ПДВ-5666,66грн., накладна №1 від 14.07.2008р. на суму ПДВ-16666,66 грн., накладна №2 від 14.07.2008р. на суму ПДВ-16666,66 грн., накладна б/н від 21.07.2008р. на суму ПДВ - 15000,0грн. А також суми ПДВ - 17958,20грн. по ТОВ «Юм-Ватутино»(послуги по збиранню зернових культур): податкова накладна №8 від 05.07.2008р. на суму ПДВ - 11019,87грн., податкова накладна №2 від 04.07.2008р. на суму ПДВ - 6938,33 грн.

Зазначені суми були відображені позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (по декларації з ПДВ (скороченої) від 19.09.2008р.

При чому, зазначений уточнюючий розрахунок подано після того, як податковим органом на адресу позивача було надіслано запит від 04.09.2008р. вих. №83310 про надання пояснень щодо виявлених розбіжностей в декларації з ПДВ за липень 2008р.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.4 Порядку акумуляції і використання засобів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ, по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім подакцізних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (271-99-п) залишок податкових зобов'язань відповідно до деклараціям по ПДВ по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців, і ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №488 (488-2002-п) внесені доповнення в абзац 4 Порядку №271 (271-99-п) , відповідно до якого не перераховані на окремий рахунок зазначені засоби вважаються такими, що використовуються не по цільовому призначенню, і підлягають стягненню в державний бюджет у безперечному порядку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Разом з тим, це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок наданий позивачем 19.09.2008р., тобто під час проведення ДПІ у Нижньгірському районі АР Крим невиїзної документальної перевірки податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за липень 2008р., застосування до підприємства штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.