Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

у справі № 2а-7590/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002562301/0 від 09 вересня 2010 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Обербетон Україна», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Обербетон Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6647/23-1/36072242/0110 від 30 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002562301/0 від 09 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 67 151,00 грн. (53 870,00 грн. -основний платіж, 13 281,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв'язку з невірним визначенням приросту запасів в четвертому кварталі 2009 року на суму в розмірі 100 275,00 грн. та в першому кварталі 2010 року на суму в розмірі 106 377,00 грн., а також безпідставним нарахуванням амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби, що не використовувались в господарській діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач як платник податку на прибуток невірно обраховував приріст запасів, не ураховувавши транспортно-заготівельні витрати, а також невірно відобразив залишки товарно-матеріальних цінностей на кінець 2009 року та на кінець першого кварталу 2010 року, що призвело до заниження валових доходів на суму в розмірі 206 652,00 грн.

Також, суди виходили з того, що позивачем не спростовано факт невірного визначення приросту запасів в четвертому кварталі 2009 року на суму в розмірі 100 275,00 грн. та в першому кварталі 2010 року на суму в розмірі 106 377,00 грн., а також безпідставного нарахування амортизаційних відрахувань в розмірі 8 829,00 грн.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях зазначили, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про завищення позивачем своїх валових витрат на суму в розмірі 23 664 380,00 грн., жодним чином не вплинув на розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР передбачено, що, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, платник, в рядку 08 «Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)»декларації з податку на прибуток за 2009 рік якого відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування, до внесення змін до Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) Законом України від 20 травня 2010 року № 2275-VI (2275-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 2275-VI (2275-17) ) мав право перенести від'ємне значення цілком, в повній сумі, в рядок 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»декларації за перший квартал 2010 року. Законом № 2275-VI (2275-17) , який набрав чинності 16 червня 2010 року, закріплено в пункті 6.1 статті 6 та пункті 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР норми, які встановлюють 20 відсоткове обмеження для віднесення платником податку до складу валових витрат у 2010 році суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилась станом 01 січня 2010 року.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, залишили поза увагою факт впливу зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік та за перший квартал 2010 року в розмірі 23 664 380,00 грн. на нарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «Обербетон Україна».

Крім того, з урахуванням позовних вимог та встановлених під час проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, суди повинні були дослідити первинні документи, долучені ТОВ «Обербетон Україна»до справи, та дати їм відповідну правову оцінку.

Разом з тим, суди, не дивлячись на подання позивачем первинних документів, які, на думку підприємства, обґрунтовують його позовні вимоги, обмежились виключно посиланням на ненадання ТОВ «Обербетон Україна»письмових пояснень щодо формування планової та фактичної собівартості виготовленої продукції в розрізі кожного виду продукції із наданням копій відповідних калькуляцій на письмову вимогу відповідача від 22 липня 2010 року.

Також, не дивлячись на положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суди акцентували увагу виключно на необхідності позивачу спростувати встановлені актом перевірки порушення вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.