Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009

у справі №2-а-32621/08/2070

за позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у задоволенні позову Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про скасування податкового повідомлення рішення відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Харківської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ Харківської області №0002751500/0 від 07.10.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.10.2008 проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за наслідками якої складено акт №1317/15-03361773.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям №1759 від 19.02.2008 та №2739 від 19.03.2008.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002751500/0 від 07.10.2008, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% в сумі 104354 грн. за затримку на 164 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208708,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши податок на додану вартість за лютий 2008 року, виконав своє зобов'язання по його сплаті за визначений ним період, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.