Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009

у справі №5/284/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»

до 1) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, 2) Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

за участю Прокурора Запорізької області

про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя в частині ненадання до ГУ державного казначейства України в Запорізькій області висновку щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»за грудень 2007 року на суму 482714 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 482714 грн. та судовий збір у сумі 1273,30 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 21.01.2008 була подана до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя декларація з податку на додану вартість за грудень 2007 року, заява про бюджетне відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 644479 грн.

Відповідачем проведена невиїзна (камеральна) перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №375 від 19.02.2008 на підставі якого прийнято податкове повідомлення -рішення №0001201502/0 від 28.02.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 161765 грн., таким чином залишок суми бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2007 року склала 482714 грн. У зв'язку з чим відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за грудень 207 року, за наслідками якої складено довідку №1260/23/03-33431965 від 29.05.2008, згідно якої тимчасово неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2007 року у сумі 482714,00 грн. у зв'язку з ненадходженням відповідей на зустрічні перевірки по ланцюгам постачання.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за грудень 2007 року та має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 482714,00 грн.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до товаровиробника, то проведення документальних перевірок на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість випливає з норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та не може бути правовою підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону (168/97-ВР) .

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 28.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.