Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі №2а-8634/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртан»

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області

за участю прокуратури Миколаївської області

про стягнення бюджетної заборгованості, -

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов ТОВ «Укртан»задоволено повністю. Визнано неправомірною бездіяльність Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ «Укртан»з держбюджету податку на додану вартість у сумі 186011,76 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь ТОВ «Укртан» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 186011,76 грн. та судові витрати у сумі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 99, 100 КАС України.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у заявленій сумі підтверджується постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, якою скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 11.07.2008 №000092302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 119132,76 грн., та постановою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009, якою скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 12.09.2007 №0000041900/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66879 грн.

Невиконання податковим органом приписів пп.7.7.6, 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Доводи касаційної скарги, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду з позовом про захист порушеного права, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем строків звернення до податкового органу (заяви від 22.10.2010) про надання до органу держказначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірах підтверджених судовими рішеннями, та до суду, свідчать про правильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.