Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 17.06.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 р.

у справі № 5020-4/109

за позовом Державного комунального підприємства «Севміськводоканал»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 17.06.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя від 17.03.2008 № 000010232/0 в частині визначення ДКП «Севміськводоканал»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 305409,00 грн., в тому числі 203606,00 грн. основного платежу та 101803,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

ДПІ у Леніннському районі м.Севастополя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та відмовити у задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 03.03.2008 №19/23-2/0335827 зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 4.2, 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 225018,00 грн.

Порушення полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту витрат з податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з поставкою споживачам питної води, поза межами допустимих втрат води, встановлених відповідно до Технологічних нормативів. Податковий орган вважає, що такі послуги не можуть вважатися придбаними з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки понаднормативні витрати води позивача не є такими, що пов'язані з господарською діяльністю.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 000010232/0 від 17.03.2008 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 337527,00 грн., у тому числі за основним платежем -225018,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -112509,00 грн.

Виходячи із встановленої судами попередніх інстанцій факту пов'язаності збитковості підприємства зі здійсненням основного виду господарської діяльності - надання послуг з водопостачання та водовідведення за фіксованими тарифами, які значно нижче, ніж витрати на виробництво цих послуг, а не внаслідок перевищення нормативу втрат води, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів про правомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням (виготовленням) понаднормативних витрат води.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Севастополя від 17.06.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.