Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

за участю: секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Ламанової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009

у справі № 2а-2762/08

за позовом Приватного підприємства «ПАП-Сервіс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009, позов ПП «ПАП-Сервіс»задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №0005160847/0 від 23.10.2007, №0005160847/1 від 23.11.2007, №0005160847/2 від 17.01.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку в розмірі 333333,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст. 55 КАС України у справі проведено заміну сторони Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірки з питань правомірності декларування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за липень 2007 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2007 №3046/47-0/31799042.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2007 №0005160847/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року на 333333,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідних індексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (комітент) за договором комісії №107 від 01.01.2006 здійснював реалізацію товарно-матеріальних цінностей (продукти харчування в широкому асортименті) на адресу ВАТ «Ольга»(комісіонер) на загальну суму 10000000 грн., у т.ч. ПДВ 1666666,67 грн. Відповідно до звіту комісіонера від 30.06.2007 зазначені товари реалізовані в повному обсязі на суму 10000000 грн., у т.ч. ПДВ 1666666,67 грн.

Згідно акта здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2007 до договору комісії вартість наданих комісіонером комісійних послуг за 2 квартал 2007 року становить 3000000 грн., у т.ч. ПДВ 500000,00 грн., що підтверджується податковою накладною №279 від 30.06.2007.

Товарна продукція, яка була предметом договору комісії, була придбана позивачем у ТОВ фірми «Пранк»на загальну суму 9000000 грн., у т.ч. ПДВ 1500000 грн.

Таким чином, за висновками відповідача, з урахуванням сплаченої комісійної винагороди, позивачем отримано збитки в сумі 2000000 грн., у зв'язку з чим безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 333333,33 грн. по декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз укладеного позивачем договору комісії, дає підстави вважати, що послуги, які надавав комісіонер комітенту, спрямовані на отримання доходу останнього.

Таким чином, понесені позивачем витрати з оплати наданих за договором комісії послуг пов'язані з його господарською діяльністю, доказів виключення їх зі складу валових витрат відповідачем не надано, а, отже, включення сплаченого комісіонеру в ціні послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту, правильно визнано судами попередніх інстанцій правомірним.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, відповідачем не доведено здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. У той час як збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.