Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008

у справі № А 36/136-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Покровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008, адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001442340/3 від 11.01.2007 Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 60108,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10724,68 грн.. В решті позову відмовлено.

Покровська міжрайонна державна податкова інспекція у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, наголошуючи на тому, що укладений договір доручення є удаваним, у зв'язку з чим отримані у ході його виконання кошти є поворотною фінансовою допомогою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення № 0001442340/3 від 11.01.2007 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 107111,93 грн., в тому числі основного платежу 86070,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 21041,43 грн., № 0001452340/3 від 11.01.2007 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 110368,00 грн., в тому числі основного платежу 71808, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38560, 00 грн., № 0001462340/3 від 11.01.2007 про визначення позивачу податкового зобов'язання з комунального податку на загальну суму 185,30 грн., в тому числі основного платежу 15,30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 170, 00 грн., № 0001472340/3 від 11.01.2007 про визначення позивачу податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 263,12 грн., в тому числі за основного платежу 93,12 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 170,00 грн., прийняті на підставі акту перевірки Покровської МДПІ №210-23-30454644 від 21.04.2006 щодо дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006.

Вказаною перевіркою встановлено, що договір доручення № 17/06 від 17.06.2005, укладено ТОВ "Демурінський ГЗК" та ТОВ "ТВН" з метою приховати інший правочин (реальний), а саме, договір позики (поворотну фінансову допомогу). Отримані кошти по договору доручення на придбання товару №17/06 від 17.06.2005 ТОВ "Демурінський ГЗК" у періоді, що перевірявся, до податкового обліку (податку на прибуток, ПДВ) не включалися, були використані в особистих цілях, а не в інтересах довірителя. Таким чином, в порушення вимог абз. 2 п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток" позивачем занижено валовий доход за період, що перевірявся.

Згідно із абз. 6 п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України "Про податок на прибуток" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) безповоротна фінансова допомога -це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до абз. 2 п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з такими висновками перевірки, оскільки встановили, що ТОВ "Демурінський ГЗК" (повірений) було укладено договір доручення на купівлю товарів № 17/06 від 17.06.2005 з ТОВ "ТВН" (довіритель), за яким довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя за дорученням та винагороду вчиняти юридично значимі дії по придбанню товару. Вказаний договір не містить умов, за якими ТОВ "Демурінський ГЗК" отримує від ТОВ "ТВН" фінансову допомогу.

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Укладений сторонами договір у встановленому законом порядку не визнано недійсним.

Крім того, за наслідками перегляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати договір удаваним, тобто таким, що вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням №0001442340/3 від 11.01.2007 податкового зобов'язання за основним платежем на суму 60108, 04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на су му 10724,68 грн.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, та враховуючи те, що у частині відмови у позові судові рішення не оскаржуються, касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.