колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі, тому позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та зобов'язати відповідача виплачувати допомогу у зазначеному розмірі.

Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, а постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року -без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 14 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 та пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2008 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.