к-11968/09-с Про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та першу податкову вимогу - 03.05.2012 Прийняття

Приватне сільськогосподарське підприємство «Реал Агро» (далі по тексту -позивач, ПСГП «Реал Агро») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Петропавловська МДПІ) про визнання недійсними та скасованими податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007 №0001222340/0 та першу податкову вимогу від 06.08.2007 №1/184.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2008 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 скасовано рішення суду першої інстанції; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена документальна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з березня 2005 року по червень 2006 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 29.11.2006 №67/230-33385034.

В акті перевірки зазначено, що у відповідь на отримане направлення на проведення перевірки позивачем подано письмове пояснення щодо неможливості надання бухгалтерських документів у зв'язку з їх вилученням прокуратурою у Шевченківському районі м. Києва та зобов'язувалося надати постанову та протокол про виїмку документів. На дату складання акта перевірки вказані документи позивачем надані не були.

На запит Петропавлівської МДПІ прокуратура Шевченківського району м. Києва повідомила, що виїмка документів у позивача не здійснювалась.

Відповідачем було направлено позивачу лист з повідомленням про необхідність поновлення первинних документів в визначені законодавством терміни. Проте, позивачем первинні документи для проведення перевірки надані так і не були.

Отже, відповідачем зроблено висновок, що позивач в порушення підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс до складу податкового кредиту за квітень 2005 року - червень 2006 року 1 280 149 грн. ПДВ, не підтвердженого податковими накладними.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомленням-рішенням від 06.12.2006 №0001082340/0,я ким визначено позивачу 1 280 149 грн. зобов'язання з ПДВ і застосовано санкції в розмірі 640 074,50 грн.

В результаті адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 25.04.2007, прийнятим за розглядом повторної скарги, з урахуванням змін (лист від 5 липня 2007 року № 17861/10/25-008) скасовано податкове повідомлення-рішення від 06. 12.2006 № 0001082340/0 в частині визначеного податкового зобов'язання з ПДВ 875049,00 грн. ( з яких ПДВ -583366,00 грн., штрафна санкція -291683,00 грн.), а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (зобов'язання з ПДВ -696783,00 грн. та 348391,50 грн. - штрафні санкції).

ДПА України своїм рішенням залишила скаргу позивача без задоволення.

Відповідачем 05.07.2007 1було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001222340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах 1045174,50 грн., з якого основний платіж -696783,00 грн., та 348391,50 - штрафні санкції.

06.09.2007 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №1/184, в якій зазначена загальна сума податкового боргу в розмірі 1045174,50 грн., що виник у зв'язку з відображенням в картці особового рахунку платника донарахованих сум за податковим повідомленням-рішенням №0001222340/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки донарахована відповідачем загальна сума ПДВ та штрафних санкцій 1045174,50 грн. не підтверджена жодними розрахунками, які б надавалися платнику податків, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим. З цих же підстав, суд не дослідив та не надав оцінку і порушенням, відображеним в акті перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 статті 4 вказаного Закону.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за весь строк недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що на момент проведення перевірки оригінали податкових накладних були відсутні, тому відповідачем обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Щодо посилання на порушення відповідачем процедури складання акту перевірки, порядку проведення перевірки, то позивачем не спростовано наявності порушень податкового законодавства, що стали підставою для донарахування податкових зобов'язань, тому підстав для скасування першої податкової вимоги не вбачається.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Реал Агро»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .