к-21937/09-с Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 03.05.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Свитязь») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по тексту -відповідач, Красноградська МДПІ у Харківській області) № 0000322300/0 від 01.10.2007, № 0000322300/1 від 10.12.2007 та № 0000322300/2 від 14.01.2008, № 0000322300/3 від 21.04.2008 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 857 885 грн., в т.ч.: 612 775 грн. основного платежу та 245 110 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 позов задоволено повністю; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову, з мотивів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Свитязь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 складено акт № 894/23/32724858 від 14.09.2007, в якому зафіксовані порушення, зокрема, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не віднесено у 4 кварталі 2006 року до складу валового доходу суму отриманої компенсації від ГП «Шебелинкагазвидобування»за знищення посівів підприємства в сумі 21 737,60 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 618 210 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті рішення: № 0000322300/0 від 01.10.2007, № 0000322300/1 від 10.12.2007 та № 0000322300/2 від 14.01.2008, № 0000322300/3 від 21.04.2008 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 866 038 грн., в т.ч.: 618 210 грн. основного платежу та 247 828 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем 04.08.2008 було сплачено суму податкового зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, в розмірі 8 153 грн., в т.ч.: 5 435 грн. основного платежу та 2 718 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами було встановлено, що 05.04.2004 між ТОВ «Свитязь»та ПП «Тексім»був укладений договір без номеру про надання послуг в рослинництві, згідно умов якого перше у строки та на умовах цього договору зобов'язане сплатити за послуги з рослиноведення, що надає ПП «Тексім».

23.04.2004, на виконання умов зазначеного договору, ПП «Тексім» надало ТОВ «Свитязь» послуги на загальну суму 2 451 100 грн. з врахуванням ПДВ, про що сторонами було підписано акт виконаних робіт, а останнім було передано першому в розрахунок за виконані роботи простий вексель на суму 2 451 100 грн. з кінцевим строком платежу 23.04.2007.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що станом на 01.04.2006 за підприємством рахується кредиторська заборгованість перед ПП «Тексім»в розмірі 2 451 100 грн., яка виникла у грудні 2003 року, а станом на 31.12.2006 заборгованість відсутня, але підприємством не надано документів, які свідчать про погашення заборгованості.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Тексім»ліквідовано 29.04.2006 шляхом злиття з ТОВ «Науково-виробниче підприємство ЄВА». Стосовно останнього 21.09.2005 була розпочата ліквідаційна процедура, а 04.09.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо наявності судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з видачею у квітні 2004 року позивачем простого векселя, кредиторська заборгованість перед ПП «Тексім»за надані послуги по договору про надання послуг була погашена, виникла нова заборгованість по сплаті векселя; ТОВ «Свитязь»визнало та підтвердило заборгованість по зазначеному простому векселю до кінця перебігу строків позовної давності, то таку заборгованість не можна вважати безнадійною, та донарахування податку на прибуток з цієї суми є неправомірним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на 01.01.2007 ТОВ «Свитязь»повинно було віднести до складу валового доходу суму в розмірі 2 451 100 грн., як безповоротну фінансову допомогу; згідно акту перевірки та додатку № 24 до вказаного акту, підписаного директором ТОВ «Свитязь»вбачається, що з 2003 року у ТОВ «Свитязь»наявна кредиторська заборгованість перед ПП «Тексім»в сумі 2 451 100 грн.

Однак, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного встановлення обставин справи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

В даному випадку, судами обох інстанцій не досліджено питання щодо встановлення моменту виникнення кредиторської заборгованості ТОВ «Свитязь»перед ПП Тексім»з підтвердженням належних доказів, не перевірено належності та допустимості такого доказу, як додаток № 24 до акта перевірки «Перелік кредиторської заборгованості ТОВ «Свитязь»в розрізі основних контрагентів, станом на 01.01.2005 та 31.03.2006», не досліджено питання щодо можливості передачі векселя, виданого ТОВ «Свитязь»за договором від 05.04.2004 іншому індосаменту, та щодо продовження терміну його погашення.

Встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь»задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 скасувати.