Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі №2а-1488/08/0370

за позовом Фермерського господарства «Пан продукт»(надалі -ФГ «Пан продукт»)

до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (надалі -Володимир-Волинська ОДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2008р. позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ №0000142302/0/11554 від 11.12.2008р.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р., позов було задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, на підставі направлення виданого Володимир-Волинською ОДПІ від 07.07.2008р. контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ФГ «Пан продукт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2008р., складено довідку від 21.07.2008р. №896/23-33309000 про підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008р. в сумі 120591,00грн. За результатами перевірки складено акт складено акт №1391/23-33309000 від 11.11.2008р..

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що з урахуванням даних по зустрічним перевіркам контрагентів позивача, встановлено порушення ФГ «Пан продукт»п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2008р. на суму 23500,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2008р. №0000142302/0/11554 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 23500,00грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакцій чинній на час правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до Володимир-Волинської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За таких обставин, посилання відповідача на неможливість підтвердження в ході зустрічних перевірок контрагентів позивача сум, заявлених ФГ «Пан продукт»до відшкодування у травні 2008р., не відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від'ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області -залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.