Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доган»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі №2а-97/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доган»(надалі -ТОВ «Доган»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23.12.2009р. №0000832330/0 та № 0000822330/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.072006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., про що складено акт від 07.12.2009р. № 202/23-205/34294341.

Висновками зазначеного акта перевірки фактично не підтвердженими відповідач вважає валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями із ТОВ «Украгролайф» та ТОВ «Рекламною агенцією «Гама»на загальну суму 1235800,00грн. за період: III квартал 2006р. - III квартал 2007р. Зокрема, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зокрема, те, що операція з купівлі-продажу цукру №01/06 від 17.07.2006р. у ТОВ «Украгролайф»є нікчемною, оскільки поставка цукру фактично не здійснювалась. В зв'язку з наведеним, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підтверджено правомірності віднесення до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі -ПДВ) сум за вказаним договором.

Крім того, встановлено, що в порушення п.5.1., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на проведення рекламних заходів (не лімітовані витрати) за договором, укладеним з ТОВ «Рекламною агенцією «Гама», однак в ході перевірки не виявилось можливим документально підтвердити використання вказаних рекламних послуг в господарській діяльності позивача. Відповідач дійшов висновку, що операції з придбання таких рекламних послуг оформлені з метою заниження податку на прибуток та ПДВ.

За наслідками перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.12.2009р.:

- №0000832330/0, яким визначено зобов`язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000822330/0, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2006р. між ТОВ «Доган» (покупець) та ТОВ «Украгролайф»(продавець) укладено договір купівлі -продажу товарів №1/06, відповідно до якого продавець зобов'язався передати цукор пісок у кількості та за ціною, вказаною у накладних, які підтверджують передачу-приймання товару у власність покупця, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар за ціною, зазначеною в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання договору сторони оформили документально, про що свідчать надані до перевірки та наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, оприбутковані всього на суму 1054000,00грн. (без ПДВ). Зазначену суму було віднесено до складу валових витрат покупця ТОВ «Доган»та відображено у деклараціях з податку на прибуток за вищевказаний період.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Доган»перераховано кошти ТОВ «Украгролайф»на загальну суму 1054000,00грн. (крім ПДВ 210800,00грн.) згідно платіжних доручень, та включено до реєстру отриманих податкових за отриманими від продавця накладними податковий кредит на загальну суму ПДВ -210800,00грн.

Разом з тим, як свідчать копії первинних бухгалтерських документів, у договорі купівлі-продажу цукру від 17.07.2006р. №1/06 між ТОВ «Доган»та ТОВ «Украгролайф», якими оформлена поставка зазначено, що такі договір та документи від ТОВ «Украгролайф»підписано директором ОСОБА_1 Між тим, до матеріалів справи долучено пояснення громадянина ОСОБА_1 від 21.09.07р., відібране у м. Бресті Управлінням департаменту фінансових розслідувань Республіки Бєларусь по Брестській області, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 проживає в Республіці Бєларусь, територію України з метою організації ТОВ «Украгролайф»не відвідував, вказане товариство не реєстрував та вперше чув під час допиту його назву; не є бухгалтером або директором вказаного товариства, як і не підписував будь-які бухгалтерські документи, як директор ТОВ «Украгролайф». Також ОСОБА_1 повідомив, що десь наприкінці 2005р. на початку 2006р. втратив паспорт громадянина. Крім того, матеріали справи містять відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, з яких вбачається, що за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. ідентифікаційний номер ОСОБА_1 був недійсним.

Перевіркою встановлено, що згідно даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи ДПА України АІС Agent»(витяг розширених відомостей платника долучено до матеріалів справи) ТОВ «Украгролайф»зареєстровано в ДПІ у м. Вінниці, місцезнаходження: м. Вінниця, керівник (директор та головний бухгалтер): ОСОБА_1, вид діяльності: оптова торгівля відходами та брухтом.

На окремих видаткових та податкових накладних від імені ТОВ «Украгролайф»підпис проставлено ОСОБА_2, однак відповідно до листа ДПІ у м. Вінниці від 24.02.2010р. №831/7/29 інформація щодо представництва інтересів ТОВ «Украгролайф»громадянином ОСОБА_2 у податкового органу відсутня, як і відсутня інформація про наявність на підприємстві будь-яких найманих працівників, оскільки підприємство за період з 2006-2007р. за формою 1-ДФ не звітувало.

Також слід зазначити, що за умовами п.1.2. договору купівлі-продажу від 17.07.2006р. №1/06, поставка товару мала бути здійснена транспортом продавця.

Проте, будь-які документальні докази на підтвердження факту транспортування вказаного товару з м. Вінниці до позивача суду не надано.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат на час вчинення зазначеної господарської операції визначались п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень п.п.7.4.1 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами господарювання податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивності та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю. Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, вчинення позивачем господарської операції з невстановленою особою, що діяла від імені юридичної особи ТОВ «Украгролайф», є підставою вважати, що така діяльність має метою приховування прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Таким чином, обґрунтованим є висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «Доган»валових витрат на суму 1054000,00грн. та податкового кредиту в сумі 210800,00грн. за вказаною господарською операцією та заниження у зв'язку з цим податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач відніс у перевірений період до складу валових витрат суму 181800,00грн., та податкового кредиту суму 36360,00грн., що понесені на придбання рекламних послуг за договором від 04.12.2006р. №62/06 з ТОВ «Рекламна агенція «ГАМА». За умовами вказаного договору позивачем (замовник) замовлено у ТОВ «Рекламна агенція «ГАМА»(виконавець) рекламні послуги, перелік яких визначатиметься у Актах здачі-прийняття робіт.

Про виконання зазначеного вище договору сторони склали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1209 від 12.09.2007р. на проведення послуг по рекламі цукру пресованого загальною вартістю 72300,00грн.; №Р-033021 від 30.07.2007р. на виготовлення та розповсюдження пасхальних вітальних рекламних листівок, розміщення реклами ТМ «Сахарок»на бігбордах за січень-березень 2007р. на загальну вартість 91800,00грн.; №Р-122903 від 29.12.2006р. на виготовлення та розповсюдження новорічних вітальних рекламних листівок, розміщення реклами ТМ «Сахарок»на загальну суму 54000,00грн.

Проте, в ході судового розгляду справи, будь-яких документальних доказів, які б містили відомості про зміст та обсяг господарської операції, що мала місце між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «ГАМА», як то звіти проведених рекламних заходів із зазначенням місця, дати часу їх проведення, а також зразки новорічних та пасхальних листівок, підтвердження розміщення реклами на спеціальних конструкціях за відповідними адресами, тощо позивачем не подано.

Не подано позивачем і доказів фактичного використання придбаних послуг у ТОВ «Рекламна агенція «ГАМА»в його (позивача) власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельна марка - будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом (3689-12) . Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом (3689-12) : зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ст. 16 цього ж Закону).

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження приналежності торгівельної марки (знаку) «Сахарок»саме ТОВ «Доган», а тому посилання позивача на те, що ТОВ «Доган»є єдиним замовником та розповсюджувачем реклами ТМ «Сахарок»не підтверджені документально.

Оцінюючи встановлені обставини справи, судова колегія касаційної інстанції погоджується з доводами податкового органу про те, що витрати на придбання позивачем рекламних послуг за договором з ТОВ «Рекламна агенція «ГАМА»не підтверджують документально мети їх використання в господарській діяльності позивача, а отже висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 181800,00грн. та заниження ПДВ на суму 36360,00грн. є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доган»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.