к-27829/10-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму зобов`язання з податку на додану вартість - 03.05.2012 Прийняття

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2010р., позов було задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000972314/0/64130 від 25.09.2009р.; судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2010р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, про що складено акт №6566/2314/2393513/54 від 21.09.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «Сучасні будівельні технології»на виконання робіт, поставку товарів та договору з ТОВ «Норма плюс ЛТД»на поставку товарів.

Так, в ході перевірки позивача податковий орган дійшов висновку, що наявні у позивача належним чином оформлені податкові накладні не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності. Зокрема, перерахування коштів ВАТ «Сумиобленерго»на рахунок ТОВ «Сучасні будівельні технології»за роботи, що фактично цим суб'єктом не виконувались не було вчинено з метою отримання доходу. При цьому, згідно наданих позивачем первинних бухгалтерських документів ВАТ «Сумиобленерго», оприбутковано послуг, матеріалів від ТОВ «Сучасні будівельні технології»на загальну суму 6002560,00грн. Проте, під час проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Сучасні будівельні технології»було укладено договір субпідряду з ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал», яким складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт. Відповідно до умов договору, що укладено цими суб'єктами, в березні 2008р. перераховано попередню оплату в 2750000,00грн., в т.ч. ПДВ - 458333,33грн. Виконання робіт обумовлено актами приймання виконаних робіт ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал». Однак, роботи виконані не були, а їх оплата ТОВ «Сучасні будівельні технології»не проведена.

Згідно інформації Головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми від 24.12.2008р., місце знаходження ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал»не встановлено. Відповідно до інформації в ДПІ у Печерському районі м. Києва на підприємстві працює 1 особа - директор, що свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів достатніх для виконання робіт визначених договорами субпідряду. Не встановлено наявності складських та виробничих приміщень необхідних для зберігання матеріалів, що використовувались при виконанні підрядних робіт, що свідчить про неможливість реального виконана договору. Згідно приписам ст. 228 ЦК України правочин, укладений між ТОВ «Сучасні будівельні технології»ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал»є таким, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за висновком проведеної перевірки роботи, які були замовлені позивачем у ТОВ «Сучасні будівельні технології», виконувались власними силами ВАТ «Сумиобленерго».

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ВАТ «Сумиобленерго»було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по основним засобам за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. по придбаному обладнанню у ТОВ «Норма плюс ЛТД»на підставі договору поставки. Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем оприбутковано основних засобів, отриманих від ТОВ «Норма Плюс ЛТД»на загальну суму 567150,00грн. Між тим, фактично, згідно податкової та іншої звітності ТОВ «Норма плюс ЛТД», у зазначеного підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, складські та інші приміщення для зберігання сировини. Серед іншого встановлено, що установчий договір ТОВ «Норма плюс ЛТД» має ознаки фіктивності, оскільки до даного договору було внесено недостовірні данні стосовно засновників юридичної особи, які заперечували свою причетність до заснування вказаної юридичної особи. Отже, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Норма плюс ЛТД»та ВАТ «Сумиобленерго»укладено договір та інші документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009р. №0000972314/0/64130 яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1642428,00грн., з яких за основним платежем 1094952,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 547476,00грн.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Сучасні будівельні технології»укладено договір №2103/1 від 21.03.2008р., згідно умов якого останнє зобов`язалось виконати для позивача ремонтні роботи розподільчих пунктів та трансформаторних підстанцій.

Крім того, умовами договору від 28.01.2008р. №2801/1 тими ж сторонами укладено договір, відповідно до якого, ТОВ «Сучасні будівельні технології»зобов`язалось поставити ВАТ «Сумиобленерго»товар, визначений в специфікаціях. Відповідно до специфікацій до договору №1 від 28.01.2008р. та №2 від 08.02.2008р. та №3 від 03.03.2008р. ТОВ «Сучасніні будівельні технології»мало поставити позивачу 60 комплектів охоронної сигналізації.

Також, у перевірений період позивачем укладено договори постачання з ТОВ «Норма плюс ЛТД» №1012/2 від 10.12.2007р. та №1505/7 від 15.05.2008р. Відповідно до умов договорів останнє зобов`язалось поставити позивачеві обладнання, визначене в специфікаціях до договорів. Згідно даних бухгалтерського обліку позивачем оприбутковано основних засобів, отриманих від ТОВ «Норма плюс ЛТД»на загальну суму 567150,00грн.

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів щодо виконання ремонтних робіт, а також про оплату позивачем отриманих товарів, позивачем подано копії рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, завірену банком довідку про рух коштів на рахунку ВАТ «Сумиобленерго», акти здачі-прийняття робіт від ТОВ «Сучасні будівельні технології», акти прийому-передачі охоронної сигналізації, актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Між тим, приписами ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Оцінюючи встановлені обставини справи, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит при виконанні, зокрема, таких двох умов, як підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, посвідчують факт її здійснення та спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Згідно з актом про результати документальної перевірки ТОВ «Сучасні будівельні технології»(акт перевірки №757/2314/33219038/8 від 05.02.2009р.) встановлено, що безпосереднім постачальником робіт виступало - ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал».

Разом з тим, питання можливості виконання робіт на об'єктах ВАТ «Сумиобленерго»підприємством ТОВ «Будівельно - інвестиційний альянс «Укрбудкапітал», а також постачання матеріалів останнім на адресу позивача було предметом розгляду адміністративної справи №2-а-2522/09/1870 за позовом ТОВ «Сучасні будівельні технології»до ДПІ в м. Суми про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010р. у справі №2-а-2522/09/1870 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сучасні будівельні технології»щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми №0000162314/1/9488 від 29.04.2009р., в частині неузгоджених сум по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельно-інвестиційний альянс «Укрбудкапітал». При цьому, зі змісту наведеної постанови вбачається, що судовим рішенням, яке набрало законної сили (справа №2-а-2522/09/1870) встановлено, що ТОВ «Сучасні будівельні технології»уклало договори з ТОВ «Будівельно-інвестиційний альянс «Укрбудкапітал», предметами яких було монтаж: охоронної сигналізації (Договір субпідряду №1 від 03.03.2008 року) та ремонт розподільчих пунктів та трансформаторних підстанцій (Договір субпідряду №2 від 24.03.2008р.). При чому, за інформацією ДПІ у Печерському районі м.Києва, в якій на обліку перебуває ТОВ «Будівельно-інвестиційний альянс «Укрбудкапітал», на зазначеному підприємстві працює 1 особа - директор. Отже, підтверджено нікчемність договорів між ТОВ «Сучасні будівельні технології»та ТОВ «Будівельно-інвестиційний альянс «Укрбудкапітал», в результаті чого встановлено заниження зобов'язань з податку на додану вартість.

Статтею 11 вказаного вище Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ВАТ «Сумиобленерго»та ТОВ «Сучасні будівельні технології»а також із ТОВ «Норма плюс ЛТД»через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт та купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю у вказаних контрагентів позивача трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідачем, обґрунтовано визначено позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.