к-25934/10-с Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - 03.05.2012 Прийняття

У грудні 2008р. позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ від 21.11.2008р. №0000712310/0 та №0000722310/0.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 від 21.11.2008р. в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008р. - в частині визначення зобов'язання з основного платежу в сумі 91775,00грн. та 42907,50грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Новомиргородський елеватор»задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000722310/0 від 21.11.2008р. в частині визначення ВАТ «Новомиргородський елеватор»податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 207339грн. у т.ч. 138220,00грн. основний борг та 69110,00грн.- штрафні (фінансові) санкції). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Новомиргородський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., про що складено акт №16/1710/2400/00954685 від 12.11.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено:

- в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109275,00грн.;

- в порушення вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 211640,00грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2008р.:

- №0000722310/0, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 317460,00грн. у т.ч. 211640,00грн. - основного платежу та 105820,00грн. штрафних санкцій ;

- №0000712310/0, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 157432,50грн. у т.ч. 109275,00грн. основного платежу та 48157,50грн. штрафних санкцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді до складу валових витрат позивачем було віднесено суми інформаційних послуги, отриманих від ЗАТ «Рамбурс-Елеватор»відповідно до договору №01/07/04 НМ від 01.07.2004р. на суму 367100,00грн., ПДВ 73420,00грн.

Між тим, в ході судового розгляду справи з досліджених судом первинних та бухгалтерських документів, які відображають здійснення зазначеної операції, не визначено конкретний перелік наданих послуг, тематику і наданих консультацій, місце та спосіб надання послуг. Отже, реальність отримання позивачем зазначених послуг і зв'язок таких послуг із господарською діяльністю позивача судом не встановлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, позивач надав суду копію договору від 09.01.2008р. про надання консультаційних послуг у формі семінару на тему «Податкові та бухгалтерські зміни 2008 року»та копію акту приймання-передачі послуг від 15.02.2008р.

Проте, будь-яких документальних доказів, які б містили відомості про місце та дату проведення семінару, змісту та обсягів наданих консультацій у формі семінару на підтвердження реальності отримання позивачем зазначених послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до положень п.п.7.4.1 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами господарювання податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивності та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю. Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назви підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи судом були досліджені господарські відносини між ВАТ «Новомиргородський елеватор»та ТОВ «Армасстус». Зокрема, договір купівлі-продажу №288А від 25.10.2007р. щодо купівлі-продажу 41,359 т ріпаку врожаю 2007 року по ціні 2495,00грн. за тону на загальну суму 103190,87грн.

Отримання ВАТ «Новомиргородський елеватор» зазначеної вказаним договором продукції підтверджується видатковими накладними №25/10 та №25/10/01 від 25.10.2007р. та податковими накладними №25/10 від 25.10.2007р. та 25/10/1 від 25.10.2007р. на суму отриманого товару відповідно 103190,87грн., в т.ч. ПДВ - 17198,48грн. та 1324,85грн., в т.ч. ПДВ - 229,81грн.

Проведення розрахунків за вказаним договором також підтверджено відповідними платіжними дорученнями від 26.10.2007р. № 1003 та 1004

Крім того, 26.10.2007р. між ВАТ «Новомиргородський елеватор»та ТОВ «Армасстус»було укладено договір купівлі-продажу №291А, за умовами якого ТОВ «Армасстус»взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 110,00т кукурудзи врожаю 2007р. по ціні 1115,00грн. за тону на загальну суму 122650,44грн.

Отримання позивачем від ТОВ «Армасстус»продукції, обумовленої в договорі №291А підтверджується видатковою накладною № 26/10 від 26.10.2007р. та податковою накладною №26/10 від 26.10.2007р. на суму отриманого товару 122650,44грн., в т.ч. ПДВ - 20 441,74грн.

Відповідно до платіжних доручень від 26.10.2007р. №1000, №1001 та №1002 позивач здійснив розрахунок з ТОВ «Армасстус»у встановленому порядку.

Також, 26.10.2007р. між ВАТ «Новомиргородський елеватор»та ТОВ «Армасстус»було укладено договір №292А щодо купівлі-продажу 190,00т соняшника врожаю 2007р. по ціні 2500,00грн. за тону на загальну суму 474999,24грн. Отримання та оплата поставленого товару підтверджена видатковою накладною № 26/10/01 від 26.10.2007р., податковою накладною №26/10/01 від 26.10.2007р. на суму отриманого товару 474999,24грн., в т.ч. ПДВ - 79166,54грн. та платіжними дорученнями від 26.10.2007 року № 874, 992, 993, 994, 995, 996, 997, 998, 999.

При чому, реальність господарських операцій між ВАТ «Новомиргородський елеватор»та ТОВ «Армасстус»підтверджується також товарно-транспортними накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару ТОВ «Армасстус»позивачеві.

Отже, встановлений податковим органом недолік у податковій накладній не дає підстав для твердження про її недійсність та неналежність і недопустимість такої накладної в якості доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції та сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Судова колегія касаційної інстанції також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які сплачені за операціями із приватним сільськогосподарським підприємством «Тишківка»(договори від 31.08.2007р. №107 к.п.е., №108 к.п.е., №109 к.п.е., від 16.10.2007р. №268 к.п.е.), та із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (договір від 01.11.2007р. №297 к.п.х.), оскільки крім первинних бухгалтерських документів обставини реальності здійснення зазначених господарських операцій підтверджується також товарно-транспортними накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару обумовленого цими договорами позивачеві.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини справи, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є здійснення господарських операцій, реальність виконання яких має бути підтверджена належними доказами.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.