Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Суддів:Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Гордійчук М.П.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Чуднівського підприємства «Харчовик»на постанову Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області до Чуднівського підприємства «Харчовик»про стягнення 23865, 68 грн., -

В листопаді 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом про стягнення з Чуднівського підприємства «Харчовик»23865,68 грн. боргу зі сплати фінансових санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Чуднівського підприємства «Харчовик»на користь УПФ України в Чуднівському районі Житомирської області 23651,98 грн. заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішеннями УПФ України в Чуднівському районі № 91 від 15.09.2006 року та № 92 від 15.09.2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду було встановлено, що відповідач має до УПФ України в Чуднівському районі борг, визначений у відповідності до ч. 8, п. 2, ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в загальній сумі 23865,68 грн.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи документально підтверджується нарахування Чуднівському підприємству «Харчовик»сум боргу, а саме штрафних санкцій та пені згідно рішень УПФ України в Чуднівсьому районі від 15.09.2006 №№ 91, 92: відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафна (фінансова) санкція -1038,69 грн. згідно до акту перевірки від 18.08.2006, якою встановлено затримку сплати узгоджених зобов'язань понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничних термінів, визначених п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ за період з 22.09.2003 по 25.12.2003; відповідно до ч. 8, п. 2, ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV штрафна (фінансова) санкція -11629,29 грн. згідно до акту перевірки від 18.08.2006, якою встановлено затримку сплати страхових внесків понад строки, визнані вимогами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV за період з 03.02.2004 по 01.12.2005.

Так, встановлено, що нарахування штрафної санкції згідно ч. 8, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV здійснено з арифметичною помилкою, чим вони завищені на суму 213,70 грн. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 213,70 грн. штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Згідно до п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Абзацом 1 частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що позивач дійшов обґрунтованого висновку про порушення Чуднівським підприємством «Харчовик»вимог п.п. 5.3.1 пп. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ за період з 22.09.2003 по 25.12.2003 та вимог ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV за період з 03.02.2004 по 01.12.2005.

В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 106 Закону № 1058-IV на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Рішенням № 91 від 15.09.2006 до відповідача були застосовані санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до яких у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (1058-15) . Також згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) погашення заборгованості із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року та не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону, як це передбачено для страхових внесків.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки спірне рішення № 91 від 15.09.2006 стосується періоду перевірки з 22.09.2003 по 25.12.2003, то дійсно застосуванню підлягали штрафні санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, а не п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, однак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції з цих підстав, оскільки, як п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, так і п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачені однакові штрафні (фінансові) санкції -у розмірі 50 % погашеної суми несвоєчасно сплачених страхових внесків. Разом з тим, на відміну від штрафних санкцій, нарахованих рішенням УПФ України в Чуднівському районі від 15.09.2006 № 91 на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, які містять також і пеню, передбачену ч. 8 цієї ж статті (була нарахована на недоїмку з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу), рішення УПФ України в Чуднівському районі від 15.09.2006 № 91 не містить додаткових штрафних санкцій, а тому не порушує права апелянта порівняно із вимогами ст. 106 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Чуднівського підприємства «Харчовик»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.