Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 07.08.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008

у справі № 34/245а

за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (далі по тексту -позивач, ДП «Донецьквантажтранс») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2006: №0002891640/0/8936, №0002881640/08937, №0002871640/0/8938, №0002851640/0/8940, №0002841640/0/8941, №0002821640/0/8942, №0002831640/0/8943.

Постановою Господарського суду Донецької області від 07.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008, позов задоволено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 06.07.2006 відповідачем встановлена затримка сплати позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Відповідачем 10.07.2006 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності:

- № 0002811640/0/8943, яким застосований штраф сумою 1441,70 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань 148 календарних днів у сумі 2883,39 грн.;

- № 0002821640/0/8942, яким застосований штраф сумою 1393,11 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 169 календарних днів у сумі 1393,11 грн.;

- № 0002841640/0/8941, яким застосований штраф сумою 1439,69 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 169 календарних днів у сумі 2879,37 грн.;

- № 0002851640/0/8940, яким застосований штраф сумою 1678,76 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 216 календарних днів у сумі 3357,51 грн.;

- № 0002861640/0/8939, яким застосований штраф сумою 7508,00 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 257 календарних днів у сумі 15016,00 грн.;

- № 0002871640/0/8938, яким застосований штраф сумою 4775,33 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 263 календарних дні у сумі 9550,66 грн.;

- № 0002881640/0/8937, яким застосований штраф сумою 576,80 грн. у розмірі 20% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 85 календарних днів у сумі 2884,00 грн.;

- № 0002831640/0/8936, яким застосований штраф сумою 1680,63 грн. у розмірі 50% за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань на 193 календарних дні у сумі 3361,25 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 даного Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, суди вірно зазначили, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку -органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) або іншими законами з питань оподаткування.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися із висновками відповідача, що рішення про правонаступництво позивача є підставою виникнення податкового боргу, з огляду на наступне.

Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків передбачений статтею 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Підпунктом 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 передбачено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органа така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Судами встановлено, що відповідач не довів факт прийняття рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності, а також не надав зазначене рішення. Саме по собі рішення про правонаступництво, не є підставою виникнення податкових зобов'язань, і те, що відповідач в обліковому рахунку сформував дані на підставі зазначеного рішення, не узгоджується з нормами податкового законодавства. Підстави та моменти узгодженості податкових зобов'язань є загальними, терміни сплати виникають у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , внаслідок подання податкових декларацій платниками податків або визначення податковим органом податкового зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення платникам податків, податкові зобов'язання або податковий борг, яких перейшов до позивача. Нові терміни сплати не визначаються і не змінюються.

Отже, позиція відповідача, що формування боргу внаслідок правонаступництва на підставі документів, які не є підставою виникнення податкових зобов'язань, є необґрунтованою.

Як вірно зазначено судами, підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних передбачені пунктом 2.2 (чинним на момент формування облікового картки позивача) Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів» (z0843-05) , затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України. До зазначених документів, зокрема, належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші.

Відсутність зазначених документів, унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов'язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 07.08.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко