Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивача Сакви Ю.Д.

відповідача Величка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009

у справі №29/71

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство «Енергоринок»(далі по тексту -позивач, ДП «Енергоринок») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.10.2004 №0000111604/2.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 по 30.06.2003, за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2004 № 452/16-4/2151538.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення ДП «Енергоринок»від 05.05.2000 № 755 (755-2000-п) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження статуту ДП «Енергоринок» від 05.06.2000 № 921 (921-2000-п) позивач є правонаступником всіх поточних зобов'язань по залишкам пасиву (активу) форми № 1 «Балансу», який був переданий НЕК «Укренерго». Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що по розподільчому акту від 05.09.2000 №48/48 НЕК «Укренерго»передав, а ДП «Енергоринок»прийняв залишки по картотеці-2 по обов'язковим бюджетним платежам, а саме по внескам до інноваційного фонду станом на 01.07.2000, які обліковувались в Київському міському відділенні Промінвестбанку по рахунку №980363011241445 на суму 314956706,78 грн. В порядку, передбаченому нормою пп. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення від 19.04.2002 №1 та списано податковий борг по внескам до інноваційного фонду, який виник станом на 31.12.1999 у сумі 79711516,26 грн.

Зазначена сума - як нараховані внески до інноваційного фонду - відносилась НЕК «Укренерго»до складу валових витрат у відповідних періодах в порядку, передбаченому пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з актом перевірки сума заборгованості позивача (внески до інноваційного фонду) у розмірі 79711516,26 грн. не підлягає списанню відповідно до ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В акті перевірки зроблено висновок про те, що згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість у розмірі 79711516,26 грн. відноситься до безнадійної заборгованості, за якої минув строк позовної давності.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.01.2005 № 0000111604/3, яким до позивача відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та згідно з пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36484600,00 грн., в тому числі основний платіж -18242300,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -18242300,00 грн.

З такими висновками відповідача суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися, оскільки, ДП «Енергоринок»утворено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного підприємства «Енергоринок»від 05.05.2000 №755 (755-2000-п) на базі відокремленого підрозділу «Енергоринок»державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до рядку 560 розподільчого балансу від 01.07.2000 ДП «НЕК «Укренерго»передало, а ДП «Енергоринок»прийняло поточні зобов'язання з позабюджетних платежів на суму 352629 тис. грн. Згідно з роздільним актом від 28.08.2000 №41/41 ДП «НЕК «Укренерго»передало, а ДП «Енергоринок»прийняло залишки пасиву форми №1 «Баланс»по розділу «Поточні зобов'язання»станом 01.07.2000, які обліковувались в ДП «НЕК «Укренерго»по синтетичному рахунку №642 - розрахунки по обов'язковим платежам та враховані по коду рядка 560 форми №1 «Баланс»на суму 352628871,03 грн. Відповідно до реєстру аналітичного обліку ДП «НЕК «Укренерго»до акту прийому-передачі від 21.08.2000 №41/41 переданих 352628871,03 грн., склалося з: 314956706,78 грн. - нарахувань до інноваційного фонду; 18793872,52 грн. - нарахувань коштів на дорожні роботи; 18878291,73 грн. - пені по нарахуванням на дорожні роботи.

Відповідно до пп. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999 і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Відповідно до рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.04.2002 №1 з ДП «Енергоринок»списано на підставі п. 18.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) 235245190,52 грн. нарахувань до інноваційного фонду.

Таким чином, не списаними залишилось 79711516,26 грн. нарахувань до інноваційного фонду, що згідно з актом перевірки утворилися в період з 14.01.2000 по 14.07.2000.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 №1573/99 (1573/99) «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади»Державний інноваційний фонд України було ліквідовано.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2000 рік»встановлено, що з метою формування Державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) є платниками податку на прибутку підприємств (крім підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, визначених пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), незалежно від форм власності сплачують до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Отже, незважаючи на ліквідацію Державного інноваційного фонду ДП «Енергоринок»у 2000 році повинно було сплачувати до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» (1458-14) не встановлено терміни сплати зазначеного збору. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 №654 (654-2000-п) «Про утворення Української державної інноваційної компанії»на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду було утворено Українську державну інноваційну компанію як небанківську фінансово-кредитну установу, підпорядковану Міносвіти. Згідно з п. 2 даної Постанови Кабінету Міністрів України Українська державна інноваційна компанія є правонаступником Державного інноваційного фонду в частині майнових прав і обов'язків. Однак, ця компанія не є державним цільовим фондом та її діяльність не фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2000 рік» (1458-14) передбачалось відрахування до інноваційного фонду, а створена у 2000 році Українська державна інноваційна компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків Державного інноваційного фонду - фонду, кошти якого формувались у тому числі за рахунок зборів до даного фонду, встановленого законодавством України, то суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ДП «Енергоринок», повинні були сплачувати в 2000 році до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Відповідно до пп. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Заборгованість позивача є заборгованістю перед Державним бюджетом України, а не перед Державним інноваційним фондом, який на момент виникнення такої заборгованості було ліквідовано.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що така заборгованість не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а відтак відсутні підстави для нарахування відповідачем податку на прибуток підприємств в сумі 18242300 00 грн.

Згідно з актом перевірки технічну допомогу, отриману позивачем від ПП «АСТ Груп»в розмірі 248491,95 грн. (без ПДВ) можливо рахувати як безоплатно отримані товарно-матеріальні цінності, а отже вартість таких ТМЦ має включатися до валового доходу позивача.

Відповідно до пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

Судами встановлено, що майно було надано позивачу саме як технічна допомога на підставі контрактів, укладених згідно з угодою між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992 (840_295) .

Згідно з Положенням про порядок державної реєстрації програм і проектів міжнародної технічної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1996 №441 (441-96-п) , державна реєстрація програм і проектів міжнародної технічної допомоги провадиться Агентством координації міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

У відповідності до п. 7 вказаного Положення (441-96-п) державна реєстрація програми або проекту підтверджується реєстраційною карткою програми (проекту), яка підписується головою Агентства координації міжнародної технічної допомоги або заступниками голови Агентства, засвідчується печаткою Агентства і видається заявникові.

Підтвердження державної реєстрації програми надання технічної допомоги, за якою й було отримано зазначене майно ДП «Енергоринок», є реєстраційна картка програми (проекту) від 14.02.2002 № 983-03.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що отримання позивачем майна у вигляді міжнародної технічної допомоги не є підставою для включення позивачем вартості цього майна до складу валового доходу підприємства. Тому, висновок відповідача щодо заниження позивачем валових доходів в 4 кварталі 2001 року на 248491,95 грн. є безпідставним, що також підтверджується висновками судово-бухгалтерських експертиз, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко