Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року

у справі №2а-1098/08/0570

за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

до Державного підприємства «Техбудскло», Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі -ДП «Техбудскло», СПД ОСОБА_1.)

про стягнення суми за нікчемним правочином, -

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним господарського правочину укладеного між ДП «Техбудскло»та СПД ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу а також про застосування наслідків нікчемності вказаного правочину.

В подальшому позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь ДП «Техбудскло»вартість отриманого за нікчемним правочином від 06.12.2006р. у розмірі 30720,00грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь ДП «Техбудскло»вартість отриманого за нікчемним правочином від 06.12.2006р. у розмірі 30720,00грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2008р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, відповідно до протоколу №10 від 23.10.2006р. комітету кредиторів у справі про банкрутство ДП «Техбудскло», прийнято рішення про реалізацію через проведення аукціону майна ДП «Техбудскло», що підлягає демонтажу, а саме - споруди головної контори за ціною 25600,00грн.

На підставі угоди від 30.10.2006р. про надання послуг щодо реалізації майна на публічних торгах (аукціоні), укладеної ліквідатором ДП «Техбудскло»та Універсальною біржею «Примус»м. Краматорськ, 04.12.2006р. проведено аукціон.

Згідно протоколу аукціону, затвердженого 04.12.2006р. директором Універсальної біржі «Примус», переможцем торгів був визнаний СПД ОСОБА_1 за ціною 30720,00грн., у тому числі ПДВ.

Таким чином, 06.12.2006р. між ДП «Техбудскло»в особі арбітражного управляючого - ліквідатора Максимова І.М. та СПД ОСОБА_1, укладено договір купівлі - продажу №112/О, зареєстрований на Універсальній біржі «Примус», згідно якого ДП «Техбудскло»передає у власність СПД ОСОБА_1 окремо розташовану будівлю головної контори, що підлягає демонтажу, вартістю 30720,00грн., а останній зобов'язується прийняти вказане майно та оплатити його.

Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі договору купівлі-продажу №112/О від 06.12.2006р.

При чому, як встановлено судом апеляційної інстанції, для визначення вартості майна була проведена незалежна оцінка, за результатами якої складений звіт про вартість майна, з якою погодився комітет кредиторів ДП «Техбудскло».

В подальшому, зазначена будівля не була демонтована СПД ОСОБА_1, а здійснено її перепродаж за договором купівлі-продажу №1/О від 07.02.2007р.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 3 статті 19 ГК України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах як збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни; та ін.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням. Зазначена санкція є фінансово-господарською.

На підтвердження умислу сторін вчинити правочин, суперечний інтересам держави та суспільства, позивач посилається на ту обставину, що будівлю головної контори ДП «Техбудскло»реалізовано за навмисно заниженою ціною (як для демонтажу), проте, в подальшому, вказане приміщення було перепродано без здійснення демонтажу.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки умовами договору купівлі-продажу №112/О від 06.12.2006р. не передбачено, що СПД ОСОБА_1 є кінцевим покупцем, та не визначено зобов'язання здійснити демонтаж набутої за договором будівлі у конкретно визначений термін. Натомість обґрунтованість ціни продажу підтверджено незалежною оцінкою майна, придбаного на умовах аукціону.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.