к-33556/10-с Про скасування податкового повідомлення-рішення - 26.04.2012 Прийняття

У червні 2009р. позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.04.2009р. №0004471703.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.04.2009р. №0004471703.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, 17.05.2007р. між позивачкою (покупець) та ПП «СІОН»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, а саме: нежитлових будівель загальною площею 92,60кв.м. за адресою: м.Київ, вул.Комінтерну, буд. 7-9 (літера А), з №1 по №7 (групи приміщень №50, 62) (в літері А). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.05.2007р., зареєстровано в реєстрі за №994.

На підставі вищезазначеного договору позивачка набула право власності на нежилі приміщення, які є частиною жилого багатоквартирного будинку. Разом з тим, за цим договором позивачка не набула права власності на інші об'єкти, в тому числі на земельну ділянку, на якій розташовані придбані нежитлові приміщення.

Зазначенні обставини підтверджуються листом Головного управління земельних ресурсів від 04.09.2009р. №07-387/24198, відповідно до якого 02.09.2009р. в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельна ділянка (кадастровий №76:046:026 по вул. Комінтерну, 7/9 у м.Києві) зареєстрована на підставі технічних звітів по встановленню зовнішніх меж землекористування за: ОСОБА_1 та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, площею 1901,07кв.м. Однак, правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою, визначені чинним законодавством, в Головному управлінні відсутні.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 сплачуючи експлуатаційні витрати, з моменту придбання нежилих приміщень відшкодовує комунальному підприємству, яке здійснює управління будинком №7/9 по вул. Комінтерну, в місті Києві, земельний податок, що роз'яснено листом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська»від 30.07.2009р. №3-18 з питання чи входить земельний податок в експлуатаційні витрати, в якому зазначено, що згідно із Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради «Про затвердження методики розрахунку розміру експлуатаційних витрат»розмір відшкодування експлуатаційних витрат нежилих приміщень збільшується на суму компенсації податку на землю, який розраховується індивідуально для кожного об'єкту.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Згідно із ст.15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування такою земельною ділянкою.

З технічної документації №Н-00165/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №76:046:026), місце розташування: м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Комінтерну, 7/9, не вбачається, що позивачка набула земельну ділянку на праві власності чи на праві постійного користування.

Згідно із ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

08.04.2009р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направила позивачеві податкове повідомлення від 08.04.2009р. №0004471703, яким встановлено, що згідно з п.п.«г»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно до ст.ст.13 та 17 Закону України «Про плату за землю» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Земельний податок»:

1. граничний строк сплати - 14.08.2009р.; сума податкового зобов'язання 1952,60грн.;

2. граничний строк сплати - 16.11.2009р.; сума податкового зобов'язання 1952,59грн.; усього: 3905,19грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (2181-14) .

Згідно із п.п.«г»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) . Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Отже, відповідно до вищезазначеного Закону (2535-12) платником земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.

Згідно із положеннями Земельного кодексу України (2768-14) право користування землею здійснюється у формі права постійного користування та права оренди. При цьому, ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

В той же час відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення нарахування позивачеві земельного податку є протиправним, оскільки у останньої не виникло права власності або постійного користування земельною ділянкою, а отже вона не є суб'єктом сплати земельного податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.