Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року

у справі №АС 16/423-07

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Комунальне підприємство «Міськводоканал»Сумської міської ради (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень ДПІ у м. Суми №0000042322/0/8603 від 08 лютого 2007 року, №0000042322/1/8603 від 26 березня 2007 року, №0000042322/2/8603 від 11 квітня 2007 року, №0000042322/3/8603 від 27 червня 2007 року та № 0000962305/0/52325 від 09 серпня 2007 року (в редакції доповнення до позовної заяви від 20 серпня 2007 року за вих. № 22/5026).

Постановою Господарського суду Сумської області від 14 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року постанову Господарського суду Сумської області від 14 липня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми: №0000042322/0/8603 від 08 лютого 2007 року, №0000042322/1/8603 від 26 березня 2007 року, №0000042322/2/8603 від 11 квітня 2007 року, №0000042322/3/8603 від 27 червня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31907,56 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 21271,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10635,85 грн.; № 0000962305/0/52325 від 09 серпня 2007 року про сплату штрафу в сумі 2092,73 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 14 липня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу КП «Міськводоканал»Сумської міської ради, посилаючись на те, що Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми провела позапланову виїзну документальну перевірку КП «Міськводоканал» Сумської міської ради з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з НВКПП «Укртехмонтажбуд»за період з 01 квітня 2004 року по 01 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 502/2311/03352455/2 від 31 січня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.7 пункту 7.2 статті 7, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит: за 2004 рік у розмірі 12109,27 грн., у тому числі: за серпень 2004 року - на 5003,92 грн., за листопад 2004 року -на 2066,67 грн., за грудень 2004 року -на 5038,68 грн.; за 2005 рік у розмірі 9162,44, у тому числі: за січень 2005 року -на 1315,06 грн., за лютий 2005 року -на 7847,38 грн.

08 лютого 2007 року ДПІ у м. Суми на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042322/0/8603, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4 підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила КП «Міськводоканал»Сумської міської ради суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 31907,56,00 грн., в тому числі 21271,71 грн. -за основним платежем, 10635,85 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення №0000042322/1/8603 від 26 березня 2007 року, №0000042322/2/8603 від 11 квітня 2007 року, №0000042322/3/8603 від 27 червня 2007 року на аналогічні суми нарахувань.

Також ДПІ у м. Суми провела невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства КП «Міськводоканал»Сумської міської ради, за результатами якої було складено акт № 5234/235/4/03352455/82 від 03 серпня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного згідно акту виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства КП «Міськводоканал»Сумської міської ради від 31 січня 2007 року № 502/2311/03352455/2.

09 серпня 2007 року ДПІ у м. Суми на підстав вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000962305/0/52325, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 20927,27 грн. визначила КП «Міськводоканал»Сумської міської ради штраф у розмірі 10% у сумі 2092,73 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно податкових накладених, виписаних НВКПП «Укртехмонтажбуд», яке немало права складати податкові накладені, оскільки втратило статус юридичної особи та статут платника податку на додану вартість з моменту державної реєстрації згідно постанови Буринського районного суду Сумської області від 22 березня 2006 року у справі № 2-143/2006р. Також суд виходив з того, що позивачем було несвоєчасно сплачено визначену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20927,27 грн., у зв'язку з чим податковим органом було правомірно застосовано до КП «Міськводоканал»Сумської міської ради штраф у розмірі 10% спірним податковим подвіомленням-рішенням.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що скасування державної реєстрації контрагента платника податку на додану вартість та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість цього контрагента саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання господарських зобов'язань, а також виписування податкових накладних НВКПП «Укртехмонтажбуд»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість. Також суд виходив з того, що відсутність самого обов'язку позивача щодо сплати спірної суми податку на додану вартість, визначеної на підставі акта перевірки від 31 січня 2007 року № 502/2311/03352455/2, граничний строк сплати якого був доведений до позивача згідно податкових повідомлень-рішень №0000042322/0/8603 від 08 лютого 2007 року, №0000042322/1/8603 від 26 березня 2007 року, №0000042322/2/8603 від 11 квітня 2007 року, №0000042322/3/8603 від 27 червня 2007 року, виключає можливість несвоєчасності сплати такої суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 21271,71,00 грн. за відповідні податкові періоди слугував висновок податкового органу про те, що КП «Міськводоканал»Сумської міської ради неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, перелік яких наведено на 13-14 аркушах акту перевірки, виписаних НВКПП «Укртехмонтажбуд»(арк. справи 13), статут якого було визнано недійсним з моменту державної реєстрації змін № 1 до статуту, тобто з 13 квітня 2004 року, та свідоцтво платника податку якого було визнане недійсним з 13 квітня 2004 року згідно постанови Буринського районного суду Сумської області від 22 березня 2006 року у справі № 2-143/2006р.

Разом з цим, в акті було перевірки встановлено, що фактичне відвантаження товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарними накладними, перелік яких наведено на 14 аркуші акту перевірки, фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреностями, перелік яких наведено на 14 аркуші акту перевірки, оплата товарно-матеріальних цінностей підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведено на 15 аркуші акту перевірки (арк. справи 13-14).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вказано у акті перевірки, податковий кредит у відповідних сумах за відповідні періоди позивача підтверджений податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), проте, на думку податкового органу, видані не платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Визначення платника податку наведене у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету покладена саме на платника податку.

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість встановлений статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якою (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

За приписами пункту 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

З огляду на те, що на момент виписування податкових накладних НВКПП «Укртехмонтажбуд»(з серпня 2004 року по лютий 2005 року) було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначене позивачу податковим органом податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21271,71 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10635,85 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність самого обов'язку позивача щодо сплати спірної суми податку на додану вартість, визначеної на підставі акта перевірки від 31 січня 2007 року № 502/2311/03352455/2, граничний строк сплати якого був доведений до позивача згідно податкових повідомлень-рішень №0000042322/0/8603 від 08 лютого 2007 року, №0000042322/1/8603 від 26 березня 2007 року, №0000042322/2/8603 від 11 квітня 2007 року, №0000042322/3/8603 від 27 червня 2007 року, виключає можливість несвоєчасності сплати такої суми та порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000962305/0/52325 від 09 серпня 2007 року є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.