Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й., Цвіркун Ю.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову від 20.07.2009р. та ухвалу від 13.07.2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною,

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації з вимогами про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною.

Постановою від 20.07.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області по сплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на час її народження за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області провести ОСОБА_2 перерахунок та доплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 13.07.2010р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за нею догляд і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною п. 1 ст. 15 Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ.

Статтею 3 Закону №2811-XII передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.

Частиною 1 статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 56, п.п. 7, 14 ст. 71 Закону України № 489-У від 19.12.2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон № 489-V (489-16) ) зупинено на 2007 рік дію, зокрема ст. 15 Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) п. 14 ст. 71 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-У в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ (2811-12) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 62 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня-у розмірі 463 грн., з 1 жовтня -470 гривень.

Отже, спірні відносини з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. регулювалися відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 71 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. відповідно до ст. 15 Закону №2811-ХІІ.

Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (1751-2001-п) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку, відповідно до Закону № 2811 -XII (2811-12) з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.

Пунктом 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" було викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) викладено в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2008р. надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. (v010p710-08) положення п. 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) у період з січня по вересень 2008 року такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову від 20.07.2009р. та ухвалу від 13.07.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.