к-23330/10-с Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 19.04.2012 Прийняття

У червні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 26.11.2007р. №0010292311/0, від 18.02.2008р. №0001562311/1, від 26.05.2008р. №0001562311/2, від 18.02.2008р. №0001552311/0, від 08.04.2008р. №0001552311/1, від 26.11.2007р. №0010282311/0, від 18.02.2008р. №0010282311/1, від 26.05.2008р. №0010282311/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.02.2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26.11.2007р. №0010292311/0, від 18.02.2008р. №0001562311/1, від 26.05.2008р. №0001562311/2, від 18.02.2008р. №0001552311/0, від 08.04.2008р. №0001552311/1, від 26.11.2007р. №0010282311/0, від 18.02.2008р. №0010282311/1, від 26.05.2008р. №0010282311/2. Судові витрати у розмірі 21,40грн. присуджено на користь ТОВ «Фактор Ексім»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Печерському районі м.Києва була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами перевірки складений акт № 669/23-11/14353305 від 13.11.2007 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 26.11.2007р. №0010292311/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3953302,00грн., з яких 1976651,00грн. штрафні санкції;

- від 18.02.2008р. №0001552311/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1570032,00грн., з яких 523344,00грн. штрафні санкції;

- від 26.11.2007р. №0010282311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 446063,00грн., з яких 76492,00грн. штрафні санкції.

В податкових повідомленнях-рішеннях №0010292311/0 та №0001552311/0 зазначено, що позивач порушив норми п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в податковому повідомленні -рішенні №00102823311/0 вказано про порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порушення, на думку ДПІ у Печерському районі м.Києва, полягало у тому, що позивачем завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та занижений податок на прибуток.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями -рішеннями, та в порядку передбаченому п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржив їх в апеляційному порядку. За наслідком апеляційного узгодження вказаних повідомлень -рішень, скарги платника були задоволені частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковий орган в порушення ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятих ним податкових повідомлень -рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (ТОВ «ВКФ «З КОМ») в межах договору комісії, укладеного з ПП «Сан-Прайд»було експортовано за межі митної території України дублений хромований напівфабрикат «Wet-blue»(1 сорт) із шкур ВРХ розміром шкіри понад 2,6кв.м. у кількості 499000кг на загальну суму 35314650,00грн. по ціні за 1кг 87,88грн. Спірний товар було придбано у ТОВ «Велес Трейд»за ціною 87,30грн. (з ПДВ) за 1кг, згідно податкових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Відповідно до п.1.18 ст.1 даного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 цього Закону визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

При цьому, слід враховувати п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1, відповідно до якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 зазначеного Закону).

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що позивачем у березні -червні 2007р. завищено податковий кредит на суму ПДВ більше 20 відсотків від звичайної ціни шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», що складається із суми нарахованого та сплаченого підприємством податку за ставкою 20% у зв'язку з придбанням цього товару в сумі 3700992,00грн., що призвело до заниження чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

В підтвердження цього відповідач посилається на те, що за даними Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держовнішінформ»рівень світових цін на внутрішньому ринку України на хромовий напівфабрикат «Wet-blue»зі шкір великої рогатої худоби розміром більше 2,6кв.м. І ґатунку у 2007р. складає від 25 до 30 доларів США або 6,35 дол. США за 1 кг. Отже, ціна на вказану сировину в гривневому еквіваленті становить 32,04грн., а тому зменшено податковий кредит на суму різниці між задекларованим позивачем податковим кредитом по придбанню товару у ТОВ «Велес Трейд»та податковим кредитом, який виникає при застосуванні звичайної ціни на товар.

Крім того, судами попередніх інстанції залишено поза увагою та не надано належної оцінки посиланням податкового органу як в запереченнях на позов так і в апеляційній та касаційній скарзі на Лист ДПА України від 16.10.2007р. №21031/7/12-0327, згідно з яким від Королівської податкової та митної служби Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії надійшла інформація, що компанія «Brayton LLP»(яка є нерезидентом-покупцем шкір) не подавало ніякої фінансової звітності до компетентного органу Великобританії та виглядає як така, що не має реального торгівельного та адміністративного представництва у Великобританії. Адреса товариства-нерезидента є чимось на зразок поштової скриньки, через яку кореспонденція передається справжньому власнику.

Стосовно порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат транспортно-експедиційні витрати в сумі 1432583,82рн., які були понесені у зв'язку з доставкою 16154,725т. дизельного палива покупцям по яким не отримано компенсацію від ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання» і ТОВ «Фактор капітал», що призвело до заниження податку на прибуток в І півріччі 2007р. 358146,00грн., в обґрунтування зазначеного відповідач посилається на наступне.

Перевіркою встановлено, що позивач протягом травня-червня 2007р. відносило до складу валових витрат витрати пов'язані з наливом та перевезенням окремих партій дизельного палива для покупців, визначених у актах приймання-передачі на умовах поставки «СРТ залізнична станція покупця», згідно з правилами «Інкотермс-2000».

ЗАТ «Укрространснафтопродукт»проводило, відповідно до договору комісії від 26.12.2005р. №26/06 ДК, налив та перевезення дизельного палива з Лінійної виробничо-диспетчерської станції ДП «Новоград-Волинський»покупцям позивача. Відповідно до актів виконаних послуг від 31.05.2007р. №01, №02 та від 30.06.2007р. №03, №04 ЗАТ «Укрространснафтопродукт»надало позивачу послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню дизельного палива із залізничної станції «Новоград-Волинський»у травні 2007р. 16 692,253т. та у червні -29048,417т., що підтверджується залізничними накладними.

Згідно з додатком від 26.12.2005р. №1 до договору комісії крім компенсації витрат фактично понесених ЗАТ «Укрроснафтопродукт»на перевезення дизельного палива залізницею (залізничний тариф та воєнізована охорона) позивач зобов'язаний сплатити комісійну винагороду у розмірі 30,00грн. (у т.ч. ПДВ) за 1т. перевезення вантажу (включаючи вартість наливу палива у цистерни вагонів).

Відповідно до п.2 додатку від 26.12.2005р. №1 та додатку від 29.09.2006р. №2 до договору комісії позивачем, крім оплати винагороди, зобов'язане відшкодувати платежі пов'язані з обов'язком страхування перевезення небезпечних вантажів, які складають 0,83грн. (без ПДВ) метричну тону.

Відповідно до наданих документів до перевірки встановлено, що у травні 2007р. відвантаження дизельного палива відбулось ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання». Згідно з укладеним генеральним договором поставки нафтопродуктів від 01.02.2007р. №01/02/07 між позивачем та ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання»умови передачі товару продавцем здійснюється на умовах EXW Новоград-Волинський. Згідно з додатковими угодами до генерального договору умови передачі товару продавцем здійснюються також і на умовах СРТ залізнична станція покупця.

В ході перевірки було встановлено, що відповідно до залізничних накладних у травні 2007р. позивачем було відвантажено та перевезено ЗАТ «Укрространснафтопродукт»з Новоград-Волинського 15966,86т. дизельного палива, а згідно з актами приймання передачі на умовах СРТ залізнична станція покупця ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання»було прийнято 5920,00грн. палива. Тобто 10046,86т. (15966,86-5920,00) дизельного палива передавались на умовах генерального договору - ЕХW НП Новоград-Волинський.

У червні 2007р. відвантаження дизельного палива відбувалось ТОВ «Фактор капітал». Згідно з укладеним генеральним договором поставки нафтопродуктів від 15.09.2005р. №1509/05 між позивачем та ТОВ «Фактор капітал» умови передачі товару продавцем (позивачем) здійснюється на умовах ЕХW НП Новоград-Волинський. Згідно з додатковими угодами до генерального договору умови передачі товару продавцем здійснюються також і на умовах СРТ залізнична станція покупця.

Відповідно до залізничних накладних у червні 2007р. позивачем було відвантажено та перевезено ЗАТ «Укрространснафтопродукт»з Новоград-Волинського 6878,507т. дизельного палива, а згідно з актами приймання-передачі на умовах СРТ залізнична станція покупця ТОВ «Фактор капітал»було прийнято 770,642т. палива. Тобто 6107,865т. (6878,507-770,642) дизельного палива передавались на умовах генерального договору ЕХW НП Новоград-Волинський.

Враховуючи, що зазначені обставини на які посилається податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення стосовно порушення підприємством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , судами попередніх інстанції в повній мірі не перевірялись, тому під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.